Історія
З тих давніх пір, як у злиття річок Харків і Лопань серед багнистих берегів боліт і хащів непрохідних лісів з’явилися перші українські поселенці, які тікли від свавілля польської шляхти в нічийні землі Дикого поля, в слобожанській землі оселились рішучість протистояти будь-якому ворогові в боротьбі за свою незалежність і віру. Тому разом із Харківською фортецею в середині XVII століття з’явився і перший соборний храм.
Мабуть саме тоді розташований поруч з Успенською церквою (раніше знаходилася п’ятдесят метрів на схід) ділянку, що пізніше отримала №1 по Московській вулиці, була закріплена за парафією, проте перші достеменні відомості про існування на ньому одноповерхового дерев’яного Братського будинку відносяться вже до наступного, XVIII сторіччя.
З причини старості в 1837-ому будівлю було розібрано, після чого кілька років місце використовувалося для роздрібної торгівлі та масових заходів, поки церковна влада вирішувала його подальшу долю.
Так спочатку розглядався варіант будівництва кам’яного двоповерхового Братського будинку, який передбачав використання першого поверху під комерцію. Але в решті-решт Успенська парафія вирішила не скупиться і зупинилася на проекті триповерхового кутового особняка на високому цоколі за проектом Федіра Івановича Данилова (1810 – 1885).
На будівельні роботи, які тривали з 1845 по 1849 рік, було витрачено величезну на той час суму для будівництва подібного роду об’єктів в двадцять тисяч рублів, зате споруда в стилі аскетичною класики стало одним з перших триповерхових в місті. Причому відразу ж після здачі в експлуатацію вона почала себе окупати, адже крім двох верхніх житлових поверхів, що використовувалися під братський будинок та причт, перший здавався за чималий кошт в оренду різним місцевим торговцям і комерсантам.
Так згідно зі збереженими даними в 1898 році один з магазинів тут орендував переїхав з будівлі по Московській №7 Геодезичний магазин (колишній оптика імператорського двору О.М. Едельберга).
Для підвищення конкурентоздатності на ринку оренди торговельної нерухомості в кінці XIX століття церковне керівництво вирішило облагородити зовнішні фасади свого майна в центрі стрімко зростаючої слобожанської столиці. Для цього були запрошені архітектори Болеслав Георгійович Михайловський (1830 – 1909) та Михайло Іванович Ловцов (1850 – 1907), які перетворили безлику будівлю на шедевр архітектури, збільшивши за рахунок цоколя поверховість будівлі на один ярус.
Після реконструкції Братський будинок став одним з найпрестижніших комерційних об’єктів – тут поселилася ювелірна майстерня Яковлєва, одна з кондитерських фірми «Жорж Борман’» та кафе пані І.І. Шіллінгер (матері знаменитого творця електронної музики Йосипа Шіллінгера).
З анексією Східної України червоною Московією після перевороту 1917-ого та знищення імперії Романових вся власність, в тому числі церковна, була оголошена державною, так що в зручні приміщення в самому центрі столиці радянської України в’їхав Народний комісаріат соціального забезпечення.
Після повернення столичного статусу Києву, в Братському будинку містилася адміністрація Шевченківської (тоді Дзержинської) районної ради (1937), а перший поверх так і продовжував вірно служити небесному покровителю торгівлі і комерції.
Розв’язана Радянським Союзом і фашистською Німеччиною Друга світова війна дивом обійшла своєю згубною увагу будівлю на перетині Московського і Тевелєва, хоча багато оточувальних її пали в руїнах, що дозволило в’їхати в просторі приміщення колишнього церковного будинку в 1947-му «Харгазу» і конторі «Харжилснабсбиту».
Але у місцевих жителів будівля наполегливо асоціюється з «Годинниками Яковлєва. 1849» (однойменна ювелірна майстерня змінила в радянський період спеціалізацію) та спадкоємицею справи Жоржа Бормана кондитерською «Східні солодощі», яка зараз вже не існує, хоча з набуттям Україною незалежності три поверхи були виділені під Департамент комунального господарства Харкова. Розкішний особняк все також любимий і шануємий харків’янами як хранитель традицій минулого, що не підвладні безжалісному Хроносу.
Архітектура
Чотириповерхова (раніше триповерхова на високому цоколі) будівля Братського будинку представляє собою п-подібний цегляний периметр з усіченим зовнішнім кутом (перетин Московського проспекту і площі Конституції), незамкнутим внутрішнім двором (східне крило перпендикулярно червоної лінії забудови) і кутовим еркером.
Його зовнішні фасади – один з кращих зразків української еклектики, де строгістю класичного французького русту і широких віконних арок в обрамленні архівольтів з замковим каменем на імпостами перших трьох ярусів гармонійно порушена ритмічним рядом овальних віконних прорізів, сандриками на геометричній основі, а верхній – прикрашений рослинним орнаментом в стилі українського бароко, геометричним малюнком наличників і простими лопатками міжвіконний простору.
Але звичайно ж пластику будівлі робить велика кількість витонченої ліпнини застиглої жіночими маскаронами кронштейнів лобового карнизу великого виносу, табличками з гірляндами третього ярусу, різноконтурними картушами і левовими маскаронами другого та четвертого поверхів, квітковим орнаментів входу одного з магазинів, горизонтальними профільованими карнизами і вертикальними фільончастими дзеркалами.
Родзинкою ж оформлення Братського будинку служать триярусний кутовий еркер з витонченим балконом посередині і шоломоподібним завершенням увінчаним флюгером та акценти центральній частині фасадів: двох’ярусний арковий портал на канельованих напівколонах коринфського ордера з ажурною кованою решіткою, рослинним панно, люкарною в ліпному обрамленні (південне крило) і балконом з витонченими балясинами, масивним сандриком розірваної пологої арки на гладких напівколонах доричного ордеру, левовим маскароном й завершенням у вигляді такої ж люкарни (західна частина).
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Харківська обл., м. Харків, пл. Конституції, 1/12.
Посилання
- Нотатки мандрівника. Харківські прогулянки
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Лубни – Полтава – Харків), М26 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь) або М27 (Харків – Бєлгород). У Харкові з об’їзної по Московському проспекту – Вірменському провулку або Білгородському шосе – вул. Сумській або Полтавському шляху до площі Конституції, в південній частині якої розташована будівля Братського будинку.
Громадським транспортом до вокзалів Харкова, а потім міським (метро / автобус) до зупинки «Площа Конституції» в центр міста, поруч з якою розташований колишній будинок харківського Успенського Собору.