Харківський університет мистецтв

Історія університету

Університет мистецтв в Харкові Харківський університет мистецтв

Коли почесний громадянин Харкова Іван Павлович Гладков затіяв будівництво в південній частині головної міської, тоді ще Миколаївській, площі свого прибуткового будинку, він напевно і не підозрював яка цікава доля чекає його творіння в прийдешньому столітті, поки тут не поселяться музи, звернувши його в свій храм.

А почалася передісторія фактично із зародженням регулярної музичної освіти в слобожанській столиці, початок якій поклав все той же знаменитий університет – згідно статуту від 1804 року в його складі передбачалися музичні класи. Першим викладачем в них став учень Гайдна – Іван Матвійович Вітковський (1777 – 1844), який за п’ятсот рублів на рік платні зобов’язався навчати студентів двічі на тиждень грі на фортепіано та скрипці. Йому ж належить слава відкриття першого міського музичного магазину. Класи діяли аж до свого закриття в 1859-му.

Наступний етап становлення музичної освіти пов’язаний з відкриттям в Харкові з ініціативи Іллі Ілліча Слатіна (1845 – 1931) філії Руського музичного товариства в 1871-ому, головною метою якого була професійна підготовка артистів. Саме його активна діяльність (спочатку 20 дійсних членів, 137 – членів-відвідувачів) вже 1 жовтня того ж року в орендованій квартирі по Вознесенському провулку були відкриті “музичні класи”, де навчалося дві з половиною сотні учнів.

Портал центрального входу університету мистецтв в Харкові Портал центрального входу університету

Через два роки популярність музичного починання змусила підшукувати для його потреб нові приміщення. Ними стали кімнати на верхньому поверсі колишнього Волзько-Камського банку по Римарській. Були відкриті класи з усіх спеціальностей з викладачами з місцевих крім курсу співу-сопрано, для викладання якого за рекомендацією Миколи Григоровича Рубенштейна (1835 – 1881) була запрошена столична артистка Ксенія Олексіївна Прохорова-Мауреллі (1836 – 1902). Фінансовою підтримкою в тисячу рублів училище зобов’язане з 1878-го Міській думі.

8 вересня 1888 року класи були перетворені на Харківське музичне училище, де крім музично-художньої освіти вводилася ще й чотирирічна програма загального прогімназічного курсу, що разом з придбанням за вісімдесят тисяч рублів в 1892-ому власного будинку на Катеринославській №30 (нині Полтавський Шлях), що стало можливим завдяки пожертвам Харитоненко, Кірєєва та безвідсоткових позичок дирекції, забезпечило впевненість навчального закладу в своєму майбутньому.

Престижність професійної музичної освіти на початку ХХ поставила питання про відкриття в Харкові вищого навчального закладу цього профілю, який одностайно був підтриманий міською владою в 1913-му і керівництвом Руського музичного товариства (офіційне підтвердження 2 травня 1917 року). Навіть була виділена ділянка на Сумській за Ветеринарним інститутом, але на перших порах і шістсот п’ятдесят студентів консерваторії, відкритої в 1917-му під керівництвом Іллі Ілліча Слатіна (1845 – 1931), навчалися в одній будівлі з учнями училища.

Каннелированной колона центрального фасаду університету мистецтв Каннелированной колона центрального фасаду

Викладацький склад завдяки зв’язкам Слатіна був сформований з провідних солістів опери і оркестрів, концертуючих музикантів, які внесли в викладання училищних метрів живу нотку практиків. Однак нова влада рад вже стояла на порозі і стукала в двері старого імперського світу, щоб зруйнувати його дощенту.

Консерваторії пощастило – вона не тільки вціліла в вихорі збройного безумства, але і в 1921-ому поповнила ряди своїх кафедр струнною, а ще через два роки – драматичним факультетом з реорганізацією в Харківський музично-драматичний інститут з трьома факультетами (композиторський-диригентський, інструкторсько-педагогічний, сценічних мистецтв), хоча кількість учнів в порівнянні з першими роками діяльності знизилася майже вдвічи.

Зростання популярності ВНЗ призвело в 1934-ому до організації класів для особливо обдарованих учнів, що квартирували в колишній недільній школі Христини Алчевської, відтворення на його базі Харківської консерваторії та виведення її в самостійний навчальний заклад з вісьмома факультетами (оркестрові і народні інструменти, фортепіано, спів, диригентську хоровий майстерність, музикознавства, музичні дослідження, композиція) в 1934-му з розміщенням в будівлі колишньої Торгівельної біржі. А через п’ять років на базі утвореної раніше при Музично-драматичному інституті театральної школи було відкрито державний театральний інститут.

Центральний фасад харківського університету мистецтв Центральний фасад університету мистецтв

Розв’язана червоними радами та фашистською Німеччиною Друга світова війна поламала і змінила багато доль – так харківська консерваторія 1943-го переїхала на Бурсацький спуск 4, театральний інститут після евакуації два роки діяв як філіал Київського інституту театрального мистецтва з переїздом в власний будинок на Сумській 34 ( нині знесено).

У 1963-му знову почався процес об’єднання консерваторії і театрального під ім’ям Харківського інституту мистецтв ім. І.П. Котляревського (при існуючій альтернативі М.Д. Леонтовича), який після довгоочікуваної незалежності України в 2004-му отримав високий університетський статус, а ще сім років потому -звання національного. Зараз його три факультети при двадцяти чотирьох кафедрах крім будівлі колишньої Біржі має в своєму розпорядженні сусідній розкішний дохідний будинок Гладкова, щоб щорічно з його стін вилітали нові таланти від мистецтва і розмальовували цей світ яскравими барвамигарного настрою та щирих почуттів.

Історія будівлі

Декор третього ярусу харківського університету мистецтв ім. Котляревського Декор третього ярусу харківського університету мистецтв

Історія сучасної будівлі Університету мистецтв почалася з комерційного починання спадкового почесного громадянина Харкова Івана Петровича Гладкова, який на головній міській Миколаївській площі в 1900 році за проектом архітектора Болеслава Георгійовича Михайлівського (1830 – 1909) звів розкішну будівлю свого прибуткового будинку. Одним з найбільш іменитих орендарів першого поверху нової архітектурної перлини була кондитерська компанії “Жорж Борман” (під іншим ім’ям існує тут донині).

Нова радянська влада вважала недозволеною розкішшю існування в самому серці міста триповерхової будівлі, тому в 1929-му була розпочата його реконструкція з надбудовою на два поверхи за проектом П.З. Крупко, яка тривала два роки і стала гармонійним доповненням архітектури вже наявного ансамблю.

З тієї пори (виключаючи роки Другої світової війни) будівля присвятила себе просвітницької кар’єрі – так до 1954-ого тут містився Харківський торгівельний інститут, його на посаді змінив ВНЗ народного господарства, а з 1963-ого і до тепер в його стінах оселилися музи разом з Харківським університетом мистецтв ім. І.П. Котляревського.

Архітектура

Північний ризаліт прибуткового будинку Гладкова на пл. Конституції Харкова Північний ризаліт прибуткового будинку Гладкова

Нині п’ятиповерховий будинок прибуткового будинку Гладкова в південній частині харківського майдану Конституції являє собою чотирикутник з білої цегли з невеликою прибудовою в дворової північно-західній частині і двома кутовими ризалітами французького русту центрального фасаду, який завдяки своєму розкішному еклектичному оздобленню служить візуальної домінантою червоної лінії забудови цієї частини вулиці.

Проект центрального тинькованого фасаду університету мистецтв унікальний тим, що практично кожен її елемент має своє декорове оформлення, що не залишає місця вільного простору стін, причому різні стилістичні елементи гармонійно пов’язані в єдиний малюнок: канельовані колони, напівколони, пілястри іонічного та коринфського ордерів з рослинним орнаментом, профільовані архівольти на імпостах з жіночими маскаронами в замку аркових вікон, рельєфні між’ярусні і лобові карнизи великого виносу на модильйонах та кронштейнах, профільовані фільонки, таблички і картуші в рослинному декорі гірлянд та листі аканту, левові маскарни, ажурна огорожа балконів на консолях.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Харківська обл., м. Харків, пл. Конституції, 11.

Посилання

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Лубни – Полтава – Харків), М26 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь) або М27 (Харків – Бєлгород). З Харківської об’їзної по Московському проспекту – Вірменському провулку / Полтавському Шляху / Сумській до площі Конституції з прибутковим будинком Гладкова в її південній частині.

Громадським транспортом до вокзалів Харкова, а потім міським (метро / трамвай / автобус) до зупинки «Площа Конституції» в центр міста, де розташований Університет мистецтв ім. Котляревського.

Виктория Шовчко

Переглянути розташування Харківський університет мистецтв на мапі

Обговорити статтю в спільноті