Корінна киянка, вона уособлювала собою ту українську тисячолітню жіночу сутність матері, бабусі, сестри, тітки… всерозумічу, всепробачаючу і таку рідну-рідну. Може саме цим вона з легкістю завоювала серця найнеподкупнішої та найщирішої глядацької ТВ-аудиторії — дітлахів. Її лагідний голос, що звучав з екранів мільйонів і мільйонів телевізорів чверть до дев’ятої вечора в один з будніх вечір та цілу годину по неділях, співоча українська мова і відсутність фальші (бо все йшло прямим живим ефіром, навіть без запису) зачаровували не тільки малечу, а й дорослих. Катерина Лозовенко — зірка українського телебачення 1970 — 1980-х років, яка виколисала разом із своєю помічницею, лялькою Катрусею, не одне покоління справжніх українців.
Народжена в повоєнному Києві зразка 1946 року Катеринка змалку була закохана в телебачення. Цілеспрямованості дівчинки можна було лише позаздрити — вона таки добилася свого: школа, театральний факультет в Карпенка-Карого… і нарешті дитяча кіностудія українського телебачення УТ-1 по його закінчені. Вчорашній студентці пощастило… вона прийшла на студію 1970-го і одразу потрапила в якості режисера «Вечірньої казки з Дідом Панасом», яка стала вже культовою і десятиліття збирала щовечора біля блакитних екранів мільйони.
Чи-то з подачі амбітної молодої пані передача отримала ребрендинг та нову назву «На добраніч, діти» — наразі достеменно не відомо, але це сталося через рік після початку режисерської кар’єри Лозовенко на УТ-1. Пройде ще зовсім трохи часу і в 1972-ому вона стане ведучою одного з вечірніх щотижневих випусків цієї передачі, перетворившись разом зі своєю помічницею, лялькою Катрусею, на улюбленицю мільйонів українських дітлахів та зіркову знаменитість українського телебачення.
Успіх вечірнього проекту по буднях надихнув Катерину в тому ж році на створення нової дитячої телепрограми «Катрусин кінозал», якому телебонзи виділили цілу годину в неділю з четвертої до п’ятої. Успіх був приголомшливим — замовлення на мультфільми на ім’я ляльки та тітки Каті приходили з усіх куточків країни щотижня, а коли Катруся «захворіла» (ляльку попросту викрали через україноспрямованість передачі) – ще й теплі лахи для неї, адже в якості пояснення відсутності ляльки в ефірі була озвучена причина — її застуда.
Не дивлячись на початок кінця чергового, на цей раз комуністичного, режиму московської окупації України (розпочався з приходом в СРСР до влади Горбачова та проголошення курсу на «перебудову та гласність»), з 1985-ого почався виток русифікації та нового наступу на українство. В його рамках наступного ж року на УТ-1 спочатку закрили «Вечірню казку», протримався не на багато довше і «Катрусин Кінозал» — в 1988-ому одного дня просто не надавши час в етері, ведучій після півтора десятка років навіть не дали попрощатися зі своїми глядачами.
Вчорашня зірка телеекранів залишилася не при справах, хоч ще пів року намагалася повернути собі свою передачу. Однак керовані з кремля телевізійні бонзи залишилися глухими до тисяч і тисяч листів українських дітлахів з проханнями відновити трансляцію «Катрусиного кінозалу». В ефірі тьотя Катя більше так і не з’явиться, хоч з відновленням українського суверенітету і намагалася відродити своє дітище, навіть ляльку на роль Катрусі підшукала…
Врешті решт вона повернулася до редакційно-режисерської роботи над програмами для Києва та Київської області. Від особистих інтерв’ю вона теж відмовлялася. Потім будуть чотири надважких роки боротьби з раком, а 21 вересня 2017 року знаменитої тьоті Каті не стало. Її поховали на Центральному цвинтарі столиці, але пам’ять про завжди усміхнену і таку рідну з дитинства телеведучу та її ляльку Катрусю зберігає не тільки чорний мармур надгробної плити, а й тисячі сердець давно вже дорослих українців (хоч архівних записів тих телепрограм і не збереглося).