«Дунаю, Дунаю, чему смутен течеш?»
«Ой як мні, Дунаю, не смутному течи,
Що дно моє точуть студені криниці,
А посередині біла рибка мутить,
На версі Дунаю три роти ту стоють:
Перша рота турецька,
Друга рота татарська,
Третя рота волоська.
В турецькі ми роті шаблями шермують.
В татарські ми роті стрілками стріляють
В волоські ми роті Штефан-воєвода.
В Штефанові роті (та) дівонька плачеть,
(Та дівонька плачеть), плачучи повідат:
«Штефане, Штефане, Штефан-воєвода,
Альбо мене пуйми, альбо мене лиши».
А што ми (од) речет Штефан-воєвода?
«Красна дівонице, пуймил би я тебе,
(Пуймил би би я я тебе), неровная ми єс».
Што рекла дівонька? «Пусти мня, Штефане!
Скочу я у Дунай, у Дунай глубокий,
Ах, хто мня достанет, (то) єго я буду».
Не хто мя доплинул, красную дівоньку,
Доплинул дівоньку Штефан-воєвода.
І узял дівоньку за білую руку:
«Дівонько-душенько, миленька ми будеш».
Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш
Текст пісні наводиться в реконструкції І. Франка (ЗНТШ, т. 75, стор. 31), Це одна з найстарі-ших українських пісень. Записана вона між 1550 і 1570 рр. і вміщена в чеській граматиці Яна Благослава (1522-1571). Заніс цю пісню до Мо-равії якийсь Никодим з містечка Бенатки, що знаходиться на етногра-фічному кордоні між Словакією й Закарпатською Україною. Вперше на-друковано В. Ковальським з деякими увагами чеського записувача: Со, Відень, 1856, ч. 41-42, стор. 161-163 i 165-167. Окрему розвідку про цю пісню написав О. Потебня — «Малорусская народная песня по спи-ску XVI века», Воронеж, 1877, 53 с. Чимало уваги її дослідженню при-святив Франко в своїх «Студіях над народними піснями».??
Колядкова ритміка і окремі художні образи свідчать про тісний зв’язок цієї пісні 3 давньою східнослов’янською епічною традицією. Ймовірно, що події, які відбилися в пісні, дійсно мали місце в період васальної залежності Волощини (Молдавії) від Туреччини. Про якого саме волоського воєво-ду Стефана йде мова в цьому творі — встановити важко; в історії Воло-щини відомо кілька воєвод різного часу з цим іменем. Можливо, це Сте-фан Ѵ, у часи якого Ян Благослав складав свою граматику. Франко пе-реконливо доводить, що в давнину ця пісня, або, принаймні, дуже подібна до неї, була поширена від Дунаю до Дону. Три роти тут: три загони війська, що перебувало у Волощині в часи її васальної залежності від турків.