Однією з найдавніших і найвеселіших традицій, яка об’єднує за одним столом цілі покоління напередодні Великодня, – це фарбування яєць. Яскрава крашанка є головним символом свята, що втілює відродження життя, віру та весняне оновлення. Сьогодні існує безліч способів декорування: від традиційного лушпиння цибулі та натуральних трав до сучасних харчових барвників і наліпок. Цей творчий процес дозволяє кожному проявити фантазію та створити унікальні обереги для святкового кошика. Прикрашання яєць не лише дарує передчуття свята, а й наповнює дім особливою атмосферою затишку та душевного тепла.
Фарбування яєць у четвер у деяких українських місцевостях зумовлене тим повір’ям, що якщо фарбування яєць здійснене в четвер Страсного тижня, то такі писанки й крашанки не протухають протягом дванадцяти днів і більше, в якому б місці вони не зберігалися, тоді як інші крашанки, якщо вони виготовлені раніше четверга чи пізніше, швидко псуються і стають непридатними до вживання (спов. Лапушняк).
Фарбування яєць виконується виключно жінками, в одних місцях дівчатами, в інших, де звичай уже занепадає, – кількома старими жінками. Де-не-де із занепадом звичаю на сцену вийшли малярі. На Поділлі розписують яйця дівчата. Вони сходяться по 2, по 3 і більше в одній хаті й весело беруться за приємну роботу, іноді у присутності парубків. На Харківщині працюють здебільшого старі жінки, поодинці.
Місцями приготування писанок обставлене певною обрядовістю. У Кам’янець-Подільському до приготування писанок приступають розговівшись. Жінка, яка готує писанки, воду для миття яєць і приготування фарб бере з долини снігову, несе цю воду рано-вранці, не повертаючись назад чи вбік, при зустрічі з ким-небудь не вітається і не відповідає ні на вітання, ні на запитання, словом, дотримується суворої мовчанки (спов. Дмитрієв). Тут до звичаю розфарбовування яєць приєдналося повір’я про таємниче-цілющій і могутній зміст непочатої води, повір’я, що побутує в Росії, Німеччині та Франції.
У селі Гульчі Острозького району яйця тримають у фарбі протягом двох або трьох «Отченашів», тобто такого часу, який потрібен, щоб прочитати два-три рази молитву «Отче наш» (Єлисав. Вѣстн., 1889, № 103).
Приладдя для писанкарства небагато: горщик із воском, черепок із гарячим вугіллям, на якому розтоплюється воск, кисточка (писачок) домашнього виробництва та фарби. ЦЕ просте приладдя, особливо фарби, заслуговує на увагу.
Фарби бувають домашнього виготовлення або куповані. Перші добуваються з тих рослин, які входять до місцевої городньої чи лісової флори. Так:
Жовта фарба
Жовта фарба добувається з кори дикорослих яблунь, із лушпиння цибулі або, що трапляється рідше, з квіток бузини. Жовта фарба отримується таким чином: у горщик складається яблунева кора або лушпиння цибулі, наливається холодною водою і кип’ятиться. На Приазов’ї темно-жовтий або «гаваний» колір отримують із лушпиння стиглої цибулі, а світло-жовтий – із місцевої квітки серпію (спов. Донцов). У Куп’янському районі жовту фарбу добувають із відвару купавок – Pyrethrum cor. (спов. П. В. Ів.), у поляків – із жовтих квіток Caltha palustris (Udziela).
Синій колір
Синій колірдобувається з цибулинної рослини, що називається толкачики, за кольором – синька. Ця рослина рано з’являється з землі разом із підсніжником; якщо перекип’ятити фарбу, то яйця фарбуються в темно-синій і чорний кольори (спов. Жуков). На Запоріжжі з відвару гречаної полови отримують колір індиго (спов. Манжура), на Харківщині – із сушених квіток синьої мальви Althea rosea (спов. П. В. І.).
Блакитна фарба для писанок добувається з весняних квіточок кієчки, інакше званих баранчиками (с. Кобеляцького).
Зелена фарба
Зелена фарба добувається з ягід чорниці або ягід дикорослої бузини, які розтираються з розчином жовтої фарби в кашку (на Поділлі), із сережок осики або «котиків» (там само), з листя жита (у поляків), із квіток темно-червоної рожі у поєднанні з жовтою фарбою (Харківська обл.), із пролісків – scilla (Харківська та Катеринославська обл.), із моху (у поляків Варшавської обл.).
Чорна фарба
Чорна фарба з сизим відливом кольору воронячого крила добувається з кори вільхи (спов. Прасолова) і молодого листя чорноклена – Acer tataricum (спов. П. В. І.).
Червона фарба
Червона фарба на Поліссі – з місцевої кошенілі або «червецю» (Левченко, в Зап. Пд.-Зх. відд. Географічного тов., ІІ, 149).
Мармурове забарвлення
Мармурове забарвлення отримують зі змішування навару сухого листя з ситовим медом або найчастіше від загортання яєць у кольоровий папір чи клаптики ситцевої матерії.Червоний і синій кольори
Також червоний і синій кольори отримують здебільшого від анілінових фарб. Фуксин і метиленова синька, завдяки своїй дешевизні та колірним перевагам, у багатьох місцях витіснили старовинні фарби домашнього приготування. Місцями чути ще протест проти фуксину. Так записано народне повір’я, що грішно фарбувати великодні яйця у фуксин, але чому грішно – ніхто не може пояснити. При цьому фуксин виявляється найбільш уживаною фарбою при фарбуванні великодніх яєць (спов. Дружинін). Селяни вважають фуксин отруйною фарбою і називають її «в’їдливою», оскільки шкаралупа яйця фарбується не лише зовні, а й усередині, а за наявності тріщини фарбується і білок. Червоний сандал і фуксин купують у лавках або вимінюють (у Кубанській обл.) у дрібних торговців, що під’їжджають до кожного двору, за яйця, щетину та свиняче сало (спов. Проскура).