Ці три класичні пласти українських народних вірувань про дитячі хвороби, які сприймалися не як соматичні розлади, а як підступи нечистої сили чи результат зурочення.
1. Від криксів (крикас)1
Якщо дитина довго плаче, треба її винести в таке місце, звідки видно такий ліс, де ростуть дуби та берези.
Якщо плаче хлопчик, треба примовляти так:
Дубе, дубе! Ти чорний:
У тебе, дубе, біла береза,
У тебе, дубочку, синочки,
А у березочки – дочки.
Тобі, дубе і березо, шуміти та густи,
А народженому, хрещеному рабу Божому (ім’я) спати та рости!
Якщо ж крикси має дівчинка, то починають так:
Березо, березо! Ти біла:
У тебе, березо, чорний дуб
У березочки – дочки,
А у тебе, дубочку, синочки.
Тобі, березо і дубе, шуміти та густи,
А народженій, хрещеній рабі Божій (ім’я) спати та рости!
2. Від ночниць2
Кури, кури рябенькі!
У вас голови маленькі,
А у народженого і хрещеного раба Божого (ім’я)
- Велика голова.
Скрикніть ви сон із усіх сторін на народженого,
Хрещеного раба Божого (ім’я)!
3. Від відміни (обміни)3
Щоби змусити чортиху повернути людську дитину, залишеного нею виродка січуть на купі сміття віником і примовляють:
На тобі твоє, віддай мені моє!
1 Джерело: «Опыт Южнорусского словаря» Шейковського, вип. I, стор. 49.
2 Джерело: «Українські приказки, прислів’я і таке інше» М. Номиса, стор. 161.
Пояснення: нічниці – те саме, що й крикси, тобто безсоння немовляти, яке супроводжується плачем.
3 Джерело: Журнал «Erheiterungen» 1861 р. № 22: «Гірські мешканці Галичини». Порівняй: «Lud Ukrainski» О. Кольберга, II, 161.
Пояснення: «відміною» називають «англійську хворобу» (рахіт), а дитину, яка страждає на неї, звуть одмінча (обмінчук). Народ вірить, що такі каліки – це діти чортів, підкинуті замість украдених ними вночі справжніх дітей.
Феномен «криксів» та «нічниць»
У традиційних уявленнях українців крикси-ночниці – це міфічні істоти, антропоморфні нічні демони, які чіпляються до немовлят, не даючи їм спати.
Символізм дерев (дуб і береза): У замовлянні №1 дерево виступає як медіатор між світом людей і світом природи. Дуб (чоловіче начало) і Береза (жіноче начало) уособлюють ідеальну мікромодель всесвіту (сім’ю). Звернення до них – це спроба перенести хворобу чи зайву «енергію» плачу з тендітної дитини на могутні лісові дерева, які «здатні це витримати» («вам шуміти та густи, а дитині – спати»).
Пташиний код (кури): У замовлянні №2 згадуються кури. Кури у фольклорі – це перші провісники сонця, які своїм криком проганяють ніч і нічних духів. Згадка про те, що у курей «голови маленькі», а у дитини «велика», має магічний характер захисту: дитина сильніша, її розум і дух вищі за пташині, тому кури повинні забрати крик собі (оскільки вони й так кричать на світанку) і прикликати сон.
Вірування у відмінників (дітей нечистої сили) було надзвичайно поширене на Бойківщині, Гуцульщині та загалом у Карпатському регіоні (на що вказує посилання на Галичину в тексті).
Медичний контекст те, що народ називав «англійською хворобою» (рахіт), супроводжувалося деформацією кісток, збільшенням голови, худими кінцівками та загальною кволістю. Оскільки дитина візуально змінювалася, неосвічені селяни вважали, що це не їхнє немовля.
Магічна жорстокість як терапія обряд «січення віником на купі сміття» мав глибокий ритуальний підтекст. Купа сміття (смітник, межа) – це традиційне місце перебування нижчої демонології. Віник – обереговий та водночас очисний інструмент. Б’ючи «чужу» дитину, батьки намагалися викликати жалість у чортихи, щоб та забрала своє поріддя і повернула здорову людську дитину. (Цікаво, що в реальності такий стресовий «масаж» віником у поєднанні з купанням у травах іноді стимулював кровообіг дитини, що помилково сприймалося як «повернення» справжнього немовляти).