Тричі народжена Алупкінська перлина – палац графа Воронцова. Скільки сердець полонила вона, скільки безсонних ночей марилася в тремтячому місячному світлі, скількох змусила стати хоч трішки краще. Але цього могло б і не бути…
1941 рік. Німецькі війська на підступах до Криму. Товаришем Сталіном відданий наказ «Ворогові нічого не залишати!» Керівництвом НКВД прийнято рішення про підрив Воронцовського палацу разом з цінностями. На його захист проти всього партійного апарату радянської країни виступає одна людина – охоронець музею Степан Григорович Щеколдін. Йому за допомогою солдат авіаційного батальйону, що мешкав в Шувалівському корпусі, вдалося видворити з території палацу машину з вибухівкою, яка вже під’їхала.
Софіївка, де водоспади і шлюзи, статуї і валуни, пагорби та альтанки – все живе якимось своїм містичним життям за незримими для стороннього обивателя законам. Світла тиша її алей і гротів заколисує, змушуючи швидше відчути, ніж почути її тонкий мелодійний голос, який шепоче думки про нездійснене і заповітне… Може бути саме цьому стільки кутків виконання бажань таїть в собі Софіївки простір.
Вийди сухим з води і твої бажання здійсняться – так говорить одна з легенд, пов’язана з Великим водоспадом в центральній частині дендропарку. Хоча це не так вже й важко зробити, адже саме тут під швидкими гучними водами ховається відкрита галерея, і потрібно лише триматися подалі від кованої решітки огорожі, а далі – все залежить від сили бажання.
Хто не знає про знамениті сім (магічне число для Стародавньої Греції) Чудес Світу – рукотворних витворах вищої (за мірками древньої Ойкумени) інженерної і технічної думки?
І хоча цей список спочатку складався з трьох об’єктів – за версією Геродота (тунельний акведук, храм покровительки шлюбу Гери і портова дамба), але число Аполлона взяло своє, і список був розширений і видозмінений спочатку Антипатром з Сидону, а пізніше Філоном Олександрійським до нинішнього класичного. У ньому Олександрійський маяк і Колос Родоський, Галікарнаський мавзолей і ефесський храм Артеміди, висячі сади Семіраміди і статуя Зевса олімпійського, що давно канули в Лету, сусідять з непідвладним часу останнім земним притулком Хеопса.
Невидимий міст довжиною в тисячі кілометрів з’єднує два міста-побратима Києв та Кіото. Міст, якому уже сорок років. Міст, реальність якого, нехай і не зрима, не викликає сумнівів. Особливо це стало відчутно після трагічних подій весни 2011, коли Японія в наслідок удару стихії зазнала колосальних людських жертв.
І символ єднання двох таких різних, і таких схожих народів на українській землі – парк Кіото, що в Деснянському районі української столиці, – рік від року поповнюється все новими посланцями Країни сходячого сонця.
XVII століття. Мережевий палац на вершині пагорба подільських степів, порівнянний, за словами сучасників, хіба що з Версалем. Швидкоплинна річка Горинь, штучні заплаві якої створюють чарівний каскад озер з великою кількістю риби і невисокими водоспадами. Англійський пейзажний парк-сад, де без угаву співають птахи, і так приємно побродити по ажурних містках і схилити втомлене коліно в тіні кручених альтанок. Рай на землі…
Але є в цьому благодатному місці у тиші зелені парку особливий куточок, який, окрім як з трепетним жахом, жителі навколишніх сіл і не поминали – величезний мощений поперемінно чорними і білими тесаними плитами майданчик.
Високі фортечні стіни на вершині обривистої скелі, біля підніжжя якої закінчують свій швидкий біг буйні хвилі Чорного моря, розсипаючись на міріади крапельок-зірок. Судак.
Хоча спочатку його ім’я було і Сугдейя (візантійське), і Сугдак (Хозарська), і Сурож (слов’янське), і Солдайя (італійське), але закріпилося таки в історії татарська назва міста.
Є в Кам’янці місце, яке розділяє світ суєтного життя і світ божого благословення, зведене до приїзду останнього польського короля, де виконуються заповітні бажання.
Все почалося з дочки коменданта Кам’янець-Подільської фортеці, наступним був син прем’єр міністра Польщі, потім уже в могутність тріумфальної арки Петропаловского собору , під пильним оком святого Яна і його свити з чотирьох ангелів, увірували українські політики – двічі перед виборами, кажуть, тут був третій президент України Леонід Кучма, та і його приймач на посаді не оминув своєю увагою це місце.