Його вірші – сплетені в єдине східні казки і хвацька солдатська бувальщина в антуражі любовної лірики; його життя – дорога мандрівок і роздумів; його творчість – одна з коштовностей скарбниці світової літератури.
Пам’ять про співака вічно прекрасного Гезлева, який розтанув в серпанку часу, щоб в хиткому передранковому тумані проступати крізь контури сучасної Євпаторії.
Символ однієї з найстаріших громад Євпаторії, яка переживала всі злети і падіння разом зі своєю святинею як відображенням її долі.
Аскетичність архітектури при вишуканості обробки – символ вірменської духовності на Кримській землі.
Та, що піднялася на руїнах поселення невідомо ким побудованого і покинуте своїми будівельниками з незрозумілих причин.
Їм довелося пережити пів-тисячоліття під прапором великих держав, щоб за п’ятдесят років пасти в руїнах і відродиться з попелу.
Вузька звивиста стрічка з минулого в майбутнє, уздовж якої пробігає вся історія міста на північному березі Каламітської затоки.
Унікальна для Кримського півострова одноколійна дорога з маленькими вагончиками.
Острівець середземноморської Рів’єри на євпаторійської землі в оточенні найбільш загадкових і дивних мешканців морських глибин під спекотним сонцем Криму.
Сховище сімейного вогнища одного з найшанованіших людей переломного моменту у долі міста, загиблого виконуючи свій моральний обов’язок з порятунку чужих життів.
Храм ремісничої єврейської громади в самому серці старого Гезлева, який більшу частину свого життя прослужив сховищем не духовних, а матеріальних цінностей.
Тут під шестикінечною зіркою Давида нині підносить свої молитви нечисленна, але згуртована громада древнього міста з сучасною історією.
Тонке мереживо сходу, що приховує під своїм покровом багату історію Кримського півострова.
Будинок магнатського роду, якому лише п’ять років судилося виступати оберегом вогнища своїх господарів, щоб потім стати на службу великої місії вивчення минулого.
Найстаріший оплот християнства на євпаторійській землі, який підтримував і оберігав місто в найважчі для нього моменти двохсотлітньої історії, не дивлячись на те що сам двічі піднімався з попелу.
Останній оплот віри на Кримському півострові для останнього імператора всеросійського.
Рік в амплуа розкішнішого готелю та сторіччя животіння – доля будівлі, яку було обрано представляти Євпаторію перед імператорським двором.
Каріатиди і пілястри, що зберігають дух роскоші, як нагадування про швидкоплинність часу і мінливості долі в самому серці старої Євпаторії.
Місто, яке своїм народженням зобов’язане вихідцям з далекої Еллади, а зникненням – місцевим кочовим племенам.
Історія полісу-порту, що гримів по всьому Середземномор’ю, з його широкими торговельно-економічними зв’язками і розвиненою культурою, що умістилася в три століття.