Одна з багатьох, але як кожна з них по-своєму унікальна – блакитна артерія життя української землі з багатою історією і чарівною красою берегів.
Проходячи звивистій стежкою через таємничі Пинские болота її води очистившись примикають до кришталевих хвиль Дніпра, щоб разом з ними поринути в глибини Чорного моря.
Велетень, під пильним оком якого канули у вирі часу найпотужніші державні об’єднання східної Європи, поглинувши разом з собою всю велич і могутність аристократичних сімей ними породжених.
Сім століть та захід існування на зорі нового третього тисячоліття в непохитності стоїка, непідвласного часу, адже дерева помирають стоячи.
Там де підступи до колиски Збруча охороняє повсталий з безодні століть корабель-привид з тінями відважних воїнів минулого.
Блакитний потік, який з кожним метром прискорює свій неприборканий біг, щоб розчинитися в білій піні Чорного моря.
Стародавня риса розмежування земель, в пам’яті якої зберігається літопис Галицької землі з давніх часів.
Джерело життя, що зростив на своїх берегах тисячі поколінь людських доль з їх радощами і бідами, тугами і щастям володіня свободою духу.
Окутана в туман легенд і містики вершина над глибоким каньйоном, де привиди минулого здаються реальніше, ніж сьогодення.
Зелений водоспад, грайливими хвилями спадаючий з висоти на древнє місто щоб змити його чистою росою все горе і печалі чорних днів, подарувавши надію на майбутнє.
Головна хранителька таємниць і загадок Кременця в зелених обладунках хвої під бойовим прапором давно зниклої з лиця землі держави.
Там де вітер грає свої мелодійні наспіви серед шерехів тіней давно забутих предків, що ковзають по старезним кам’яним руїнам колись могутньої твердині.
Романтична перлина на темно-синьому оксамиті стародавнього озера застигла в зеленому муарі подуву вітру.
Куточок тиші, де удар власного серця голосніше, ніж весь шум буття.
Вісімсотлітня історія України відбита в дерев’яних кільцях, в тріщинках кори, у вигині гілок, в шепоті листя.
Дерево, яке разом зі галицькою землею спостерігало, як народжується, мужніє і стає самостійним стародавня держава, щоб перетвориться на красу європейського сходу.
Блакитний шовк ставків, що огортає древню твердиню для приховування від примх пустунки-долі під пильним поглядом зберігача часу.
Творіння людини і природи, що ось уже півтисячоліття дає їжу і захист, притулок і цілющу вологу тим, кому пощастило народиться на Свірзький землі, щоб потім стати хвилями Чорного моря.
Стародавній сакральний центр бога війни на вершині гори, що зустрічає сонце над гладким гладким покривалом українського степу.
П’ять колосів оповиті покривалом чудової природи зітканою з тонких стебел унікальних рослин, м’якого пуху хмар і срібних ниток дзюркотливих струмків.