Велетень, під пильним оком якого канули у вирі часу найпотужніші державні об’єднання східної Європи, поглинувши разом з собою всю велич і могутність аристократичних сімей ними породжених.
Сім століть та захід існування на зорі нового третього тисячоліття в непохитності стоїка, непідвласного часу, адже дерева помирають стоячи.
Окутана в туман легенд і містики вершина над глибоким каньйоном, де привиди минулого здаються реальніше, ніж сьогодення.
Зелений водоспад, грайливими хвилями спадаючий з висоти на древнє місто щоб змити його чистою росою все горе і печалі чорних днів, подарувавши надію на майбутнє.
Головна хранителька таємниць і загадок Кременця в зелених обладунках хвої під бойовим прапором давно зниклої з лиця землі держави.
Там де вітер грає свої мелодійні наспіви серед шерехів тіней давно забутих предків, що ковзають по старезним кам’яним руїнам колись могутньої твердині.
Вісімсотлітня історія України відбита в дерев’яних кільцях, в тріщинках кори, у вигині гілок, в шепоті листя.
Дерево, яке разом зі галицькою землею спостерігало, як народжується, мужніє і стає самостійним стародавня держава, щоб перетвориться на красу європейського сходу.
Блакитний шовк ставків, що огортає древню твердиню для приховування від примх пустунки-долі під пильним поглядом зберігача часу.
Творіння людини і природи, що ось уже півтисячоліття дає їжу і захист, притулок і цілющу вологу тим, кому пощастило народиться на Свірзький землі, щоб потім стати хвилями Чорного моря.
Мальовнича долина з блакитною стрічкою річки серед зелені українських степів і долин, що несе свої повноводні води в білих завитках бурунів через пів-України в пучину Чорного моря.