Герой Синопа, який нижче гідності моряків його величності імператора всеросійського визнав відступ проти значно переважаючих сил противника.
Улюбленець матросів, які платили йому безмежною відданістю за розуміння їх рушної ролі у величезній машині під назвою флот і ролі кожної особистості в загальній справі.
Грецький храм на українській землі немов відгомін далекої Еллади зберігає пам’ять про перших переселенців, які віддали свою долю в руки Російської імперії, щоб назавжди стати її частиною.
Німий свідок двох найтрагічніших періодів в житті Севастополя, які у вихорі військово-політичних інтриг поглинули сотні тисяч квітучих життів, щоб випробувати на міцність силу і волю російських богатирів.
Прозора блакить води, де видно кожен камінчик, легкий шепіт листя, як відгомін часів і умиротворення в колисці одного з найпрекрасніших міст Криму, його початку – бульвару над Севастопольською бухтою.
Дорога життя з віхами змін, як відображення долі народу з його злетами і падіннями.
Море, сонце і благотворне повітря Севастополя стали родоначальниками палацу-перлини, якому через пів-сторіччя судилося стати колискою юних талантів.
Білий лебідь Приморського бульвару з колонами ротонди і кованим ажуром балкончиків, ліпним візерунком фронтонів і вензелями напівколон, відбиваючись у смарагдовій гладі затоки, дарує ілюзію вічності і застиглої миті буття.
Улюблене місце променаду севастопольської публіки, де крізь трепет листя чується легкий шурхіт шовкових суконь, а через тінь листя ковзає мереживний ажур дамських парасольок, рокіт хвиль зливається з тихим відгомоном духового оркестру, а кришталевий перелив фонтанних крапель віддає дзвоном шпор.
Пам’ять міста, застигла в затишній зелені бульвару з білим куполом на вершині.
Їх міць і сила – точка опори судів у мінливих морських водах, тонка єднальна нитка між земною твердю і маленьким острівцем серед безкраїх морських глибин.
Вони – єдина надія моряка повернутися до рідних берегів.
Він прикривав центральну частину Бульварної висоти, перебуваючи в самому серці Севастополя. Від його вогневої підтримки залежав, часом, весь результат оборони ключовий висоти і оборони головного Кримського порту в цілому.
Його нестрункі ряди, де десятки життів було віддано за свободу, зараз пам’ятає лише тесаний граніт та матінка-земля.
Тут пам’ять про майбутнього генія літератури, а тоді ще просто офіцера його високості імператора всеросійського, зберігає чорний мармур.
Тут бився він під прапором двоголового орла, щоб плакати при його спуску й подарувати свтові прекрасну літературну трилогію.
Бита і своїми, і чужими вона так і не здала своїх позицій ворогові в бою. Її не раз стирав з лиця землі вогненний смерч Кримської війни, але немов птах-фенікс за одну ніч вона повставала з попілу, що б знов і знов загрожувати ворогові залпом своїх гармат.
Її командир, як оберіг, вистояв з нею всі негаразди, щоб з високо піднятою головою відступити за наказом головнокомандувача.
Bastion du mat за версією французьких атакуючих сил, який так і не був зламаний під час Кримської війни 1853 – 1856 років, що розгорталася на севастопольській землі.
Поле битви на землі і під землею, де склали голови тисячі, але так і не схилили коліна перед значно перевищуючими силами противника.