В одного чоловіка був собака Сірко — тяжко старий. Хазяїн бачить, що з нього нічого не буде, що він до хазяйства нездатний, і прогнав його від себе. Цей Сірко никає по полю; коли це приходить до нього вовк та й питає:
— Чого ти тут ходиш?
Сірко йому:
— Що ж, брате, прогнав мене хазяїн, а я й ходжу тут.
Дика коза унадилась до одного чоловіка в город — капусту жувати. Чоловік, побачивши шкоду, почав по ночах підстерігати злодія. Одного разу взяв рушницю і засів в кущах. Просидів цілу ніч — кози не було. Та уже як стало розвиднятись, іде од лісу коза і прямо до капусти. Мужик прицілився. Бух! Коза двічі перекинулась і побігла до лісу. Бігла вона не швидко, бо чоловік поранив їй здорово задню ногу. Чоловік побачив, що вона біжить непрудко, кинувсь доганяти козу. Коза, побачивши, що за нею гониться чоловік, почала тікати швидше бігти і пильно придивлялась, куди б сховатись од мужика, бо далеко бігти сили не вистачало. Побачила коза заячу хатку, підбігла до неї і гука:
— Хазяїн дома?
— Дома! — обізвався заєць.
— Вийди сюди, я тебе щось спитаю.
— Та кажи, я і тут почую.
— Та ні, вийди сюди, я тобі скажу гарну новинку.
В одного чоловіка був кіт старий, неспосібний мишей ловити. Ото хазяїн його узяв та й вивів у ліс, думає: «Нащо він мені здався? Тільки дурно буду годувати. Нехай краще у лісі ходить». Покинув його, а сам і поїхав. Коли це приходить до його лисичка та й питає його:
— Що ти таке?
А він каже:
— Я — пан Коцький.
Як була собі лисичка, та зробила хатку, та й живе. А це приходять холоди. От лисичка змерзла та й побігла в село вогню добувати, щоб витопить. Прибігає до однієї баби та й каже:
— Здорові були, бабусю! З неділью… Позичте мені огню, я вам одслужу.
— Добре, — каже лисичка-сестричка. — Сідай, погрійся трохи, поки я пиріжечки повиймаю з печі!
А баба макові пиріжки пекла. От баба вибирає пиріжки та на стіл кладе, щоб прохололи. Лисичка підгляділа, та за пиріг, та з хати… Вбігла мачох з середини, а туди напхала сміттячка, стулила та й біжить.