З прадавніх часів в Україні існує сприйняття людини — як союзу трьох сутностей: тіла (фізичної оболонки), духа (сили, що відповідає за фізичний бік функціювання тіла) та душі (те, що відповідає за людський духовний всесвіт). Причому найтендитніша та й цінніша з них — саме остання, бо саме вона робить людину людиною з усіма її особистими характерними рисами.

За віруваннями, душа відлітала, коли гинуло тіло, і вже не мала можливості повернутися назад, на відміну від духа, який міг знайти шлях назад і оживити тіло, але без души — то вже була не людина, а гидка потвора, лише зовні схожа на себе колишнього, по суті — пуста оболонка (упир). За багато-багато століть українська культура випрацювала цілу низку ритуалів для полегшення переходу померлого до Виру пращурів та захисту живих від повернення його духу.

Читати далі »