Мабуть єдиний представник маріупольської міської архітектури, який сміливо може претендувати на високе звання палацу з усіма властивими йому атрибутами, за винятком гідного господаря і офіційного статусу.
Загублена в часі перлина, яку рік за роком вбивали меркантильні інтереси під сумні погляди маскаронов і байдужість місцевої влади, коли душа його творця відлетіла в супровід грифонів-охоронців в кращий світ.
Витонченість бароко застигле під рукою майстра в камені, щоб крізь роки і лихоліття зберігати імена своїх творців для забудькуватих-вітряної пані на ім’я Історія.
Палацова розкіш в одному ряду з пересічною забудовою комерційних інтересів, яка так зачарувала громадян від влади, що вони заради володіння нею хоча б у службовому користуванні готові були немало заплатити власникам для підтвердження статусу.
Елітний особняк в найпрестижнішій частині привілейованої вулиці чорноморської перлини, як підтвердження високого статусу його власника, який не змогли нівелювати ні час, ні люди.
Побудований на контрасті протилежностей аскетичний класичний акцент на тлі палацової розкоші в зеленому вбранні.
Розкішна магнатська резиденція як головна приватна прикраса столиці Галичини, якій служити своїм господарям довелося менше, ніж місту його рідної домівки.
Тріумф зодчества звернений на храм муз давнини, які залишили свій слід на полотнах минулого, а творець так і не побачив у всій красі закінченості.
Витонченість бароко проступаюча крізь суворий лик сучасної класики, що укрила своїм покривалом творіння невідомого зодчого на славу магнатської родини, яка золотими літерами вписала своє ім’я в історію української архітектури.
Чверть вікова історія міста накреслена незримими чорнилом часу на стінах і душа воїна за красивою обгорткою цивільної будівлі.
Королівський маєток в глибинці волинської землі, за який боролися багато поколінь сильних світу цього, що б звертати на руїни і вибудовувати наново в надії на володіння на вічні часи.
Зелене багатство, яке зникло в імлі часу, поступившись місцем полям до горизонту як основному джерелу багатства своїх землевласників.
Привид гідної королівської крові колишньої величі нещадним часом розтерзаний і зганьблений, але все ще живий у своїй жалюгідній надії на воскресіння і милість небес.
Столітня історія зворушливої любові між дивним куточком Слобожанщини та його господарями в мить перекреслена озброєним плебсом в своєму несамовито споживчому угарі і звірячій жадобі крові.
Маленька перлина садибної архітектури загублена в зелених хащах слобожанських лісів, якій судилося стати скринькою, що зберігає в своїх надрах дорогоцінний дар муз.
Один із щаблів світового таланту, пройшовши яку ім’я стало надбанням світової історії живопису, а шедеври – іконами стилю.
Надійно захована в старому злегка припорошені пилом століть потертому оксамиті соснових лісів слобожанська перлина, що служить вічним нагадуванням нащадкам про велич прекрасного.
Пам’ятник тих давніх часів, коли праведна праця за одне покоління могла створити сім’ю на мільйонерів, при цьому одних перетворивши на похмурих снобів, а іншим – надавши крила свободи.