Символ всім тим непевним чи вічним курортним романам, де примарне щастя настільки швидкоплинно, а буря почуттів настільки сильна, де надія завжди бере гору над здоровим глуздом, що здається їм не буде кінця.
Пам’ятник великому твору великого автора про прозу життя, де лише особисте щастя має вагу, а а весь світ в цей час може зачекати.
Бунтар з пером у руці, який серцем назавжди залишився в улюбленому місті, хоча і втратив право жити в ньому.
Співак Балаклави, де життя просте, а природа благодатна, де суєта буття відступає перед одвічним як скелі, що її оточують, як хвилі, що її омивають, як сонце, що її зігріває, часом.
Їх імена – це гарячі сутички в боях і адміністративних кабінетах на благо міста-героя, це самовіддана робота і службове завзяття в ім’я його процвітання, це безсонні ночі і здоров’я, покладені на вівтар його життя.
Їх імена – і є Севастополь.
Його життя – доля чесного служивого його імператорської величності, морський талант якого підніс на вершину військової кар’єри.
Великому стратегу і тактику, безстрашному воїну, будівельнику Севастополя присвячується…
Пам’ятник синові рабині, який увійшов в аннали історії як один із самих великих князів Київської Русі та зарахований до лику святих.
Його ім’я – християнство на Русі, об’єднання народу під хресним знаменням, вихід країни на міжнародну арену і … бунти та переслідування інакомислячих на століття.
«Зелений привид» Другої світової, який чорним монументом крізь час несе нагадування про ті трагічні дні, коли Севастополь, борючись до останньої краплі крові, був поставлений на коліна.
Залізна міць паровоза, який, здається, лише на хвилину пригальмував біля вокзалу, щоб продовжити свій шлях в хмарах білої пари по нескінченних рейках історії.
Тут пам’ять про створення українського флоту надійно зберігають граніт і мармур.
І нехай не одного разу його безжальна рука вандалів повергала в зневіру, пам’ять і цивілізоване суспільство завжди простягали руку допомоги, руку пам’яті.
Велика імператриця, іменним указом якої Севастополь зобов’язаний своєю яскравою долею. Саме її воля зробила невелике татарське поселення Ахтіар «Великим містом», поставивши на варті південних рубежів великої країни.
Пам’ятник, який викликав численні суперечки, перемогу в яких отримала історія.
Герой Синопа, який нижче гідності моряків його величності імператора всеросійського визнав відступ проти значно переважаючих сил противника.
Улюбленець матросів, які платили йому безмежною відданістю за розуміння їх рушної ролі у величезній машині під назвою флот і ролі кожної особистості в загальній справі.
Тут пам’ять про майбутнього генія літератури, а тоді ще просто офіцера його високості імператора всеросійського, зберігає чорний мармур.
Тут бився він під прапором двоголового орла, щоб плакати при його спуску й подарувати свтові прекрасну літературну трилогію.