Вірний супутник Тернополя, який протягом століть служив серцем його віри і надії у світлі дні радощів і чорні годинник смутку.
Святиня, яка не раз змінювали віросповідання, щоб, не дивлячись на всі примхи долі, залишитися храмом духу для своїх прихожан.
Матеріальне втілення благих намірів на одній з вуличок стародавнього міста.
Півтисячолітня історія допомоги жебракам, що пережила свого благодійника на століття.
Вісімсотлітня історія України відбита в дерев’яних кільцях, в тріщинках кори, у вигині гілок, в шепоті листя.
Дерево, яке разом зі галицькою землею спостерігало, як народжується, мужніє і стає самостійним стародавня держава, щоб перетвориться на красу європейського сходу.
Шедевр дерев’яного зодчества, який ні одне сторіччя служить опорою невеликої згуртованої пастви в дні тягот і страждань, відрадою душі в хвилини радості і веселощів.
Витончена шкатулка з мальовничою перлиною в середині, яку захищає Господь від усіх негараздів багатоликого часу.
Смарагдова тінь архітектурної перлини не меншь цінна ніж палац гідний королів.
Живий свідок чотирьохсотрічної історії Підгірців з війнами, революціями, зміною правлячих режимів, злетами і падіннями імперій, коли доля не тримтячою рукою ставила на карту долі і життя його мешканців.
Чудова ротонда в оточенні святих як вінець палацово-паркового комплексу епохи барокко, коли антична краса знову вступила у свої права.
Величний храм серед мовчазних пам’ятників давно минулих життів як торжество пам’яті над забуттям.
Блакитний шовк ставків, що огортає древню твердиню для приховування від примх пустунки-долі під пильним поглядом зберігача часу.
Творіння людини і природи, що ось уже півтисячоліття дає їжу і захист, притулок і цілющу вологу тим, кому пощастило народиться на Свірзький землі, щоб потім стати хвилями Чорного моря.
Зелений муар, що огортає свірзьку перлину в її середньовічній величі, щоб захистити від усіх негараздів на звивистому шляху долі.
Пам’ять про часи, коли царство Флори облагороджене людською рукою охоплювало всю поверхню гори, грайливо приховуючи в своїх обіймах архітектурні шедеври минулого.
Дар парафіянам від власника замку, який ось уже пів-тисячоліття служить символом духовності невеликого селища, загубленого в краю озер і пагорбів.
Храм із звичайною історією, де були і військові обладунки, і благочестива молитва, і осквернення нечестивою рукою, і допомога стражденним…
Прародителька замку на вершині пагорба серед топкої брижи Свірзьких боліт, що поступово занурюється в пучину забуття.
Головний охоронець спокою власників маєтку, переможений, але не скорений безжальним Хроносом, що б коли-небудь знову розправити плечі у всій своїй красі величної мощі.