Окрім фізичної активності в українській виховній культурі для найменших були вигадані ігри спрямовані на розвиток кмітливості та театрально-акторських навичок при активному застосуванні фантазії та виразності рухів при розкритті здатності самообмеження фізичної активність дітлахів. Гарним прикладом цього різновиду ігор є Море хвилюється.
За правилами розваги дітки дозвільно розташовуються на деякій відстані один від одного (для вільного руху та запобігання травмування сусіда) на початковому етапі обличчям до обраного з їхнього числа лічилкою ведучого, який починає гру віршованими словами:
Цікавою активно-пасивною грою для дітлахів старшого дошкільного віку, яку зручно проводити в обмеженому ігровому просторі закритого приміщення та обмалі додаткового реквізиту при необмеженій кількості учасників є Хустинка – гра, спрямована на розвинення у діточок уваги, реакції, акторській майстерності та вміння працювати в команді задля досягнення результату.
На початку гри з-поміж гравців за допомогою лічилки обирається ведучий, який отримує головний атрибут розважайки — хустинку (або якийсь інший невеличкий, бажано тканинний предмет, який при падінні не видає звуку). Всі інші гравці сідають колом просто на килим, навприсядки чи на стільчиках, залишаючи проходи між сусідами для вільного руху між ними (він приблизно має дорівнювати місцю, що займає одне посадкове місце).
Цікавою грою для дітлахів наймолодшого віку, яка не потребує додаткового знаряддя окрім обручки (каблучки), яку для цього зазвичай «жертвує» одна з виховательок в дитячому садочку, чи звичайної монетки (гудзика), коли грають дітлахи в своєму колі, є Колечко. Прості правила гри та нескладна для запам’ятовування супровідна віршик-приказка дозволяють цій розвазі залишатися однією з найулюбленіших протягом багатьох-багатьох поколінь.
Гра починається з розсаджування діточок рядком поруч на невеличкій відстані один від одного зі складеними щільним човником долонями. Тим часом «ведучий» на початку гри обраний серед інших учасників за допомогою лічилки з колечком в таких самих складених човником долонях по черзі обходить всіх гравців, проводячи своїм «човником» крізь складені долоні дітлахів з примовкою:
Одним з різновидів ігор для малюків на розвиток уваги, слуху, координації, спритності та вправності, як запоруки гармонійного фізичного розвитку та формування особистості, є пасивно-активні ігри накшталт Дзвіночка чи Гілочки. Вони також відносятьсядо розвивально-єднальних розваг, в яких злагоджена командна робота спрямована на досягнення поставленого результату.
За правилами ігри всі учасники стають колом, тримаючи руки у себе за спиною. Обраний спочатку за допомогою лічилки спочатку «ведучий» розташовується в центрі кола. На старті ігри один з учасників (також обирається лічільним способом) обов’язково не помітно для «ведучого» отримує в руки невеличку гілочку (камінчик чи якийсь інший невеличкий предмет) або дзвіночок в більш складному варіанті.
Для розвитку фізичної форми малечі в українському фольклорі є цілий ряд рухливих ігор, які при передбачуваної частої зміни видів активності допомагають виплескувати накопичену фізичну енергію при не виснажливому темпі рухів та розвитку кмітливості, уваги та швидкості прийняття рішень в постійно змінюваних обставинах. Прикладом таких ігор слугує розважайка Горобчики.
За правилами гри на землі окреслюється замкнене коло приблизно діаметром 5 – 6 кроків, в приміщенні його можна означити мотузкою чи стрічкою. Внутрішнє поле кола — це так званий «домівка», всередині якої рондомно розкладаються якісь невеличкі предмети-«зернята» (наприклад іграшки). В домівці оселяється «кіт»-охоронець обраний на початку гри серед всіх гравців за допомогою лічилки, якому доручено пильнувати домашнє добро (ті самі предмети).
Розвиток дитини в українському світі традиційно починається з найменшого віку за допомогою дотепних колективних ігор спрямованих, окрім фізичного вдосконалення, на соціалізацію в колі одноліток, відпрацьовування командного духу, організаційних навичок, вмінь побудови сталих соціальних зв’язків. Так ці ігри з приказками-приспівками фактично незмінними перекочували з народного фольклору до сучасності, ставши невід’ємною частиною освітньої програми дошкільних та молодших шкільних навчальних закладів. Загалом на прикладі всього кількох з них можна осягнути всю глибинну мудрість початку формування соціально-орієнтованої особистості українськими предками що називається «з молодих нігтів».
Так одна з найрозповсюдженіших дитячих ігор-привітань на іменини в молодших групах дитячих садочків України, Коровай, правила котрого доволі прості: малята стають тримаючись за руки в коло і водять хоровод навколо іменинника, співаючи пісеньку супроводжувану відповідними рухами:
В ті давні часи, коли на українській землі ще не біло зброї масового розважального ураження під назвою телебачення та інтернет, розваги для дітей та дорослих були обумовлені розвитком фізичних та розумових здібностей персоналії, а їхні правила шліфувалися до ідеалу століттями В першу чергу направлені вони були в на виявлення сили, кмітливості, уваги, майстерності учасників та побудовані на дусі суперництва в одвічній жазі до лідерства. Світле свято Великодня від часів хрещення Русі-України вважалося одним з найбільш шановних, котре також символізувало собою початок справжньої, а не календарної весни з її теплом та початком нового життєвого циклу тому, тому традиційних розваг для нього було придумано вдосталь.
Звичайно ж головним теренами для змагання господинь були традиційні великодні страви — паска та крашанки (писанки). Рецепти пасок найбільших, найсмачніших, найм’якіших і найкрасивіших старанно зберігалися в сім’ї протягом багатьох поколінь і передавали від матері до доньки. Коли вся велика сім’я збиралася за святковим столом після свячення в церкві, то перш за все смакували великодній хліб кожної господині, а пізніше йшли селом чи містом, щоб після привітання обмінятися пасочками з друзями, знайомими, далекими родичами та подружками. Така соціальна активність мала свої наслідки — випікали пасочки у величезній кількості.