На підставі записаної Теодосієм Самотулкою на початку ХХ століття гри «Наввипередки».
Класичною українською дитячою рухливою забавою, спрямованою на розвиток швидкості, координації та уважності, є Перегони наввипередки. Нижче наведено детальний опис усіх етапів та умов гри.
«Залізниця» – це чудова рухлива гра, яка розвиває координацію, витривалість та почуття ритму. Вона ідеально підходить для великих компаній, тренувань або просто активного відпочинку на свіжому повітрі.
Перший гравець в ланцюжку – «парова машина» («локомотив»); він задає всьому потягу напрямок, ритм та тип руху. Локомотив — лідер потягу, від якого залежить, наскільки складною або веселою буде «поїздка».
Рухи склали З. Березницька та Н. Мельникова. Музика Є. Сироткіна.
У грі-танку беруть участь 5—6 дівчаток та 5—6 хлопчиків, кожен заздалегідь знає свою пару. Проти глядачів стоять 5 – 6 стільчиків.
Українська народна мелодія адаптована А. Філіпенком.Слова та рухи Н. Кукловської.
У грі беруть участь 8—10 дівчаток. Стоять вони півколом так: у середніх чотирьох дівчаток в руках невеликі блюда з паляницями, у трьох справа — маленькі кошики з фруктами, у трьох зліва — кошики з овочами. Посередині кімнати стоїть столик. Під час гри-танку дівчатка весь час співають.
У грі бере участь необмежена кількість дітей. Всі дії відбуваються на восьмирічний такт, який відлічує ведучий, який може бути замінений відповідними мелодіями, ноти яких наведені нижче. Звук свистка (інший рух-відмашка) – сигнал до початку гри.
Хід гри:
Рухи склала З. Березницька.
Музика І. Кишка.
Кілька пар дітей запряжені в візки — спереду коники, позаду візники, у яких в руках батіжки.
Гра-забавка з немовлятками «Кую, кую чобіток» призначена задля налагодження комунікації між старшим поколінням та новим членом сім’ї. Зазвичай в неї грали бабусі чи дідусі з немовлятком, коли останнє ще не досягло віку самостійного стояння на ніжках. Ця забавка служила розвивальною фізичною гімнасткою чи своєрідним масажною вправою для ступнів та ніжок дитинки.
Під час промовляння та повторювання промовки:
Струмочок – це прадавня традиційна забавка-танець, в яку грали (танцювали) практично всі покоління, починаючи з наймолодшого віку та використовуючи залежно від події в якості розважальної чи обрядової. Різницю складали лише супровідні пісні, які і задавали тон всьому дійству. Адже в самій грі ще за часів далеких українських пращурів був закладений глобальний сакральний зміст про безконечність буття та продовження життя через парування. Тому в неї грали від малечку до старечку буквально на всіх загальних святах.
Навіть зараз її в якості розваги використовують на різноманітних закладах та гарного групової гри для дітей в обмеженому просторі задля відпрацювання навичок швидкість реакції і координації, свідомого власного вибору, виховання командного духу. Для пришвидшення руху струмка темп супровідної музики може наростати. За правилами гри кількість учасників має бути не парною (в разі, якщо парна кількість, то «ведучих» буде двійко, які виконують рух за правилами гри з деякою затримкою за часом, щоб не заважати один одному).
Окрім фізичної активності в українській виховній культурі для найменших були вигадані ігри спрямовані на розвиток кмітливості та театрально-акторських навичок при активному застосуванні фантазії та виразності рухів при розкритті здатності самообмеження фізичної активність дітлахів. Гарним прикладом цього різновиду ігор є Море хвилюється.
За правилами розваги дітки дозвільно розташовуються на деякій відстані один від одного (для вільного руху та запобігання травмування сусіда) на початковому етапі обличчям до обраного з їхнього числа лічилкою ведучого, який починає гру віршованими словами:
Цікавою активно-пасивною грою для дітлахів старшого дошкільного віку, яку зручно проводити в обмеженому ігровому просторі закритого приміщення та обмалі додаткового реквізиту при необмеженій кількості учасників є Хустинка – гра, спрямована на розвинення у діточок уваги, реакції, акторській майстерності та вміння працювати в команді задля досягнення результату.
На початку гри з-поміж гравців за допомогою лічилки обирається ведучий, який отримує головний атрибут розважайки — хустинку (або якийсь інший невеличкий, бажано тканинний предмет, який при падінні не видає звуку). Всі інші гравці сідають колом просто на килим, навприсядки чи на стільчиках, залишаючи проходи між сусідами для вільного руху між ними (він приблизно має дорівнювати місцю, що займає одне посадкове місце).