9.
Та даєш мене, мій батеньку,
Та й сам бачиш,
Та не раз, та не два
Та й за мною
Та й заплачеш.
Як вишневі та садочки
Та цвістимуть,
Мимо твої ворітечка
Та й нестимуть.
Та не будуть та до хати
Привертати,
Та й не будуть та Марфочки
Викликати.
10.
А осінні вітри
Та віли потихесеньку,
Поки вони та одвіяли
А листочки та од дерева.
А старости та старесенькі
Та ходили поманесеньку,
Говорили потихесеньку,
Поки вони та й одговорили
А Марфочку та й од батенька,
Од рідного та до різвого.
Та пора, старости, до дому,
Поїли коні солому.
Ой як будете тут ночувати,
Будете купувати.
Та чого, старости, сидите?
Чом до домоньки не йдете?
Ой ще Марфочка наша — не ваша,
Хоч заручена, так не вінчана,
Ви її ще не озмете.
11.
Ой спасибі тобі, моя ненько,
Що будила ти раненько, —
А я слухала, вставала,
Собі рушнички напряла;
На гору ходила, рушнички білила,
Старостам дарила.
12.
«Та хіба в тебе, та Марфочко,
Та нерідний рід,
Що він тебе не подержав
Та іще з гнізда?»
«А у мене, подружки мої,
І рід, як рід,
Розгнівався та на мене
Та батенько мій,
Що ходила та до броду
Рано по воду,
Та місячковий коромисел
Уломила,
Золотії відеречка
Та побила,
Тим я свого та батенька
Ой розгнівила».
13.
«Не дощова хмара йде,
Не бажанес сватаннє,
Хто ж тебе, Олено*, сватає,
Хто тебе, молоду, силує?»
«Сватає мене Іванко*,
Силує мене батенько.
Батенькову воленьку чинила,
Молодого Іванка* полюбила».
Сама собі жалю наробила,
Що молодого Іванка* полюбила1.
14.
Ой у полі да криниченька,
Там висять круг да відро,
А вже нашу Валечку
Сватали свати давно.
Да рикнула корова,
Додому йдучи,
Да заплакала Валечка,
Заміж ідучи.
15.
Ой давав, давав
Та батько дочку
В чужую стороночку.
Та як же давав,
Та приказував,
Щоб часто не ходила.
«Та я й год не пішла,
На третій полинула
Та й сіла — упала
В батенька в саду,
На вишнях, на черешнях».
Та й вийшов батенько
Сад оглядати
Та галочок ізганити:
«Та шуги в луги,
Чорні галочки!
Та я й не галочка,
Не чубарочка,
Я ж ваша коханочка,
Та я й сад садила,
Я ж поливала,
Я з жалю поламала».
Та ізсилав обір калину
Із луга на долину:
«Іди, іди,
Гірка калино,
Із луга на долину,
Та що за тобою
Нема спокою,
За чорними галочками,
Що до тебе літають,
А на мене сідають,
Листячко оббивають».
Та ой дав, дав
Батенько дочку
В чужую стороночку:
«Та іди, іди,
Моє дитятко,
В чужую країночку.
Та ой за тобою
Нема спокою,
За твоїми старостами,
Що до тебе ходять,
А мене просять,
В руках шапочки носять».
16.
Маршем, маршем
За сватом нашим.
Хто буде маршувати,
Скажу йому коня кувати
Золотими підківками.
Маршем, маршем,
Свате, за нами.
Мої білі руки,
Не бійтеся муки,
Мої білі ноги,
Не бійтесь тривоги.
Ступайте на п’яти,
Ідіть додому спати.
Ступайте на пальці
Та й приходьте вранці.
1 Пісню повторюють, змінюючи батенько на матінка, братичок, сестриця.