1. А в понеділок1 свято,
У вівторок не робити,
В середу руту садити,
У четвер поливати,
У п’ятницю щипати,
В суботу гільце вбрати.
2. Летів горностай
Через сад.
Да ронив пір’є
На весь сад.
Збирайте, дружечки, збирайте,
І Марусино вільєчко увивайте.
«Коли ми Марусино вільце увили,
Всі луги виходили,
Усю калиноньку виламали
Да весь барвінок вирізали, -
Таки ми Марусі вільце увили».
3. Ой летів півень
Через сад,
Розпустив він пір’ячко
На ввесь сад.
Собирайте, дружечки,
Пір’ячко ж
Та звийте Василькові
Гілечко.
4. Із руточки дві квіточки…
Як ми свому Івану2 гільце вили,
Три луги калини виломили,
Три сади барвінку вищипали,
Заки свому Івану2 гільце звили.
5. Як ми своїй Одарі3 гільце вили,
То ми всі лужечки обходили,
То ми всю калиноньку обломили,
Гільце в’ємо і в долоні б’ємо.
6. Ой з косою, сватове, з косою
Й накосіте барвіночку з росою.
Ой біжіте, свашечки, зберіте,
Васюн гілечко вберіте.
7. Бором, бором бубни б’ють,
В нашої Ганнусі різку кують.
З якого дерева? З ялини,
З хрещатого барвінку, з калини.
8. На ставу біле гуся,
Попливу, не боюся.
Пір’ячка назбираю,
Гілечка дозвиваю.
9. Не йдіть, молодиці,
До нас гільця вити.
Ми зов’ємо сами
Краще, ніж із вами;
Попід небесами,
Попід хмарочками
Із своїми дружечками.
10. Не йдіть, молодиці,
До нас гільця вити.
Звиємо ми сами
Краще, як із вами,-
З скрипками, цимбалами,
З молодими боярами.
11. Вили дружечки вилечко,
Соловеєчку гніздечко;
З високого дерева ялини,
Із червоної калини;
З високого дерева фіялки,
Задля Марусі-панянки.
12. Ой у Києві дзвони б’ють,
А у нас на столі гільце в’ють:
Із високої ялини,
Із червоної калини.
13. В Полонному на новому
Бубни б’ють,
В цьому дому
Гільце в’ють.
Гільце-деревце – з ялини,
З хрещатого барвіночку,
З калини.
14. «Гільце наше рубленеє з Крем’янця,
Коли ж воно привезене?»
«А вранці».
«А де ж воно поставлене?»
«На лавці».
«Не ставте його на лавці,
Поставте його на столі,
Вберіть його в квіточки,
Щоб веселились діточки».
15. Наше гілечко рясне
Без калини красне,
Без сонечка сяє,
Без вітрика має.
16. Вили дружечки гілечко,
Як два солов’ї гніздечко,-
Вище дерева ялини,
З червоної калини.
Ніхто не вгадає,
Що в нашому гільці:
Золотії корешки й вершки,
Сребряни навісочки,
Всередині фіялочки,
Звели його паняночки.
17. «Та де се гілечко вилося?»
«Та вилося гілечко в Крем’янці,
Та й принесено панянці,
Та й поставлено на столі,
На квітчастому скатерті».
18. Ми вільця вили, вили,
Два голубоньки гули,
Вілочочок довивали,
Два сокола іграли.
Гу-у!..
19. А старша дружка -
Менша всіх,
Та зв’язала гілечко
Краще всіх,
Та поставила на столі,
На хрещатому скатерті.
20. А в віру, в вірочку,
На жовтім пісочку,
Щука-риба гра,
Золоте перо втеря.
Іграй, не грай, бобре,-
Звили вілечко добре!
21. Да не сами ми вілечко вили:
Звили вілечко два донці
Да й поставили на стольці.
22. Ми вільця вили на селі
Да й поставили на столі
На тонесенькій, на білесенькій
Скатерті.
Гу-у-у!..
23. Да вийди ти, Марко2, погляди!
Чи хороші вілечка звили;
Як не хороші – розів’єм
Та ще й покраще зов’єм.
Гу-у-у!..
24. А в нашому селі нова новина:
Зацвіла в лузі калина,-
Не так у лузі, як на селі,
У нашої молодої на столі.
25. Як ми вільце вили,
То горілки не пили;
Ходім до криниці,
Нап’ємось водиці!
26. Дай, дружбонько, нитки!
Бо як не даси нитки,
Врвемо чуба на збитки.
27. Лежіли берви бервінковіє.
Послужи нам, ой батеньку, послужи, (стрічка повторюється двічі)
До деревця цю квіточку прив’яжи. (стрічка повторюється двічі)
Послужи ми, моя мамко, послужи, (стрічка повторюється двічі)
До деревця цю квіточку прив’яжи. (стрічка повторюється двічі)
То не папороть паде, то мама квіток в’яже
Білими рученьками, дрібними сльозоньками…
28. Чорняві квітки в’язали, (стрічка повторюється двічі)
А русяві у вікна заглядали,
А біляві дивилися
І собі навчилися.
29. Ой чи єсть ясний місяць на зорі;
Ой чи єсть господар на дворі,
Чи викупить вілечко на столі?
Щоб наш коровай ясен був,
Щоб наш молодий красен був!
30. Ой дружбонько, серце!
Викупи в нас гільце!
Як не викупиш – продамо,
Дружбоньці сорому завдамо.
31. Где же наше вільце,
Що в п’ятницю вили,
В суботу да повивали,
В неділю да потеряли.
32. Уже лужечки, бережечки вода поняла;
Молоду Марусю журба обняла.
Молоденький Юрочко музики найма,
Молоденькій Мані тугу розважа.
Молоденька Маня все плаче, рида.
«Не плач, не плач, Марусю,- тепер ти моя!..»
Чи ми ж тобі, Марусенько, не казали,
Чи ми твого серденятка не втішали?
Не йди, не йди да до броду по воду;
Та не слухай голубоньків, де рано гудуть:
Вони твоє дівовання в поле занесуть!
Вони тебе, молодую, да ізрадять,-
Од батенька до свекорка переманять,
Із дівчини в молодицю нарядять!
33. Ой ходила Ліда3 по кімнаті
Та будила свою неньку із кроваті:
«Ой уставай, моя мати,
Уже годі тобі спати,
Бо мені з тобою не вік вікувати,
А в неділю ввечері до свекра рушати».
34. Перезірко-зіронько,
Ти, Таню3 дівочко,
Усі двори ізходила,
Ніде слізки не спустила.
А як на батьків двір зійшла,
Стала та й подумала.
А подумавши, та й заплакала:
«Ой дворику, мій дворику,
Яка я тобі важка,
Не так цьому двору,
Як батькові рідному,
Що не хоче зодягати,
Хоче мене заміж дати,
Роботи не навчивши,
Розкоші не зазнавши».
«Навчать, Таню3, люди,
Жаль батькові буде.
Навчать зовиці,
Іванові сестриці».
35. Ой ходила та Маруся по городу
Та садила сад-виноград із приходу,
Та забула ворота закрити,
Та мусила свого брата просити:
«Ой братіку мій, зачини ворітця
Та не пусти того Вані-молодця,
Бо не сам він їде, із боярами
Та витопче сад-виноград підковами,
Винесе за ворота (чоботами)».
36. Ой ти, сосонко борова,
У бору стояла – шуміла.
У бору стояла – шуміла,
Принесли до двора – осіла.
Принесли до двора – осіла,
На столі стояла – сяяла.
На столі стояла – сяяла,
На покуть впала – зов’яла.
37. Ой стояла сосонка двадцять літ,
Та зрубали сосонку на зорі.
Годі тобі, сосонко, стояти,
Годі тобі, дівчино, гуляти.
Годі тобі, сосонко, зеленіти,
Годі тобі, дівчино, молодіти.
1 замість «понеділок» під час співу підставляється день тижня, коли має відбутися весілля.
2 замість «Івану» під час співу підставляється ім’я нареченого.
3 замість «Одари», «Ліда», «Таня» під час співу підставляється ім’я нареченої.