Господар столу, український хліб

Опубліковано Вікторія Шовчко 30-12-2022

Хліб… як багато стоїть за цим словом турботи, праці і безсонних ночей тих, хто саджає, леліє, збирає, випікає його своїми руками. Він — традиційна українська повсякденна страва, виготовлена з житнього (зумовлено більшою врожайністю цієї злакової культури в Україні) борошна з домішками пшеничного, ячмінного, гречаного чи вівсяного на заквасці. Святковий варіант — дріжджова паляниця або урочистий коровай.

З хлібом українець приходить в цей світ («хрестильний калач»), і з ним ж іде в небуття (краєць «на віку» домовини та поминальний). Тому хліб, який називався ще «учиненим», першим ставився на стіл і виконував також обрядові функції побутового захисту родини, виготовлявся зазвичай на хмільному розчині з додаванням попередньої випічки чи вічної закваски (кваші) з борошна та води, що перед тим три дні набувала силу в теплі за щоденного подвоєння обсягу додаванням інгредієнтів.

Читати далі »

Українські зимові святки

Опубліковано Вікторія Шовчко 23-12-2022

Святки на українській землі існували за довго до появи християнства. Тисячоліттями зимове сонцестояння, як символ народження нового циклу земного буття, слугувало праукраїнцям знаком до початку веселих святкувань з традиційним обрядовими заходами, колядковими співами, ігрищами та просовою кутею з медом і млинцями, які органічно впліталися в канву слов’янських вірувань про Даждь-бога сонця та душі пращурів-охоронців роду (недарма ж «календе», у різних інтерпретаціях вшанування нового року через призму поклоніння душам померлих пращурів, існувала майже у всіх давніх культурах світу).

Із відвоюванням релігійних позицій християнством, вікові українські зимові святкові традиції замість того, щоб зникнути у вирії буття, стали частиною різдвяних народних гулянь, що починалися зі Свят-вечора 24 грудня і закінчувалися Водохрещею 6 січня. Але відтворювалися вони вже в церковному контексті, що замінив собою культ старих богів. Кутя, ворожіння, ігри з машкарою («козою») та колядування так залишилися в українських святах (хоч час від часу християнські священнослужителі і намагалися їх заборонити як язичницькі); хоч Ісус в колядках замінив Даждь-бога (символ сонця), святі апостоли Петро і Павло — бога Велеса (покровителя домашньої худоби), а Діва Марія стала хранителькою домашнього вогнища Ладою.

Читати далі »

Українські протоміста, осередки перших демократій

Опубліковано Вікторія Шовчко 20-12-2022

Загальні абриси сучасної цивілізації на мапі земної тверді почали малювати ще шумери в VII тисячолітті до нашої ери, коли на світ з’явилися Чатал-Гьоюк (зараз Туреччина) та Єрихон (Палестина), населення яких складало 6000 та 2000 осіб, що проживали на площі 13га та 4га відповідно. Вони вважаються першими протомістами (великі поселення з ознаками адміністративної організації) планети.

Цікаво, що їхні європейські послідовники розташовувалися саме в Україні, а точніше на території сучасних Кропивницької та Черкаської областей, трипільської доби, і існуючі досі в якості сіл Небелівка та Федірівка, населення яких в 4300 році до н.е. вже налічувало 3000 та 1800 осіб відповідно. На той час вони були найбільшими поселеннями Європи.

Читати далі »

Лицар української казки. Володимир Вакуленко

Опубліковано Вікторія Шовчко 19-12-2022

Борець за єдину Україну, народжений в темні часи, щоб світлом свого пера осяяти майбутнє своєї багатостраждальної батьківщини і назавжди впасти нескореним від двох куль пістолета Макарова московських орків зі сходу (бо людьми їх проста не можна назвати) на самому початку великої битви світу з темрявою. Ізюмський літератор, Володимир Вакуленко.

Мальовничі краєвиди Ізюмщини з їхніми високими пагорбами, лісовою гущавиною та химерними вигинами блакитної стрічки Сіверського Донця вже з малих років надихали поціловану музами душу вразливого хлопчини на перші проби мистецького пера, хоч на дворі правив бал суцільний морок радянської окупації, в якому навряд чи було місце вільному польоту фантазії.

Читати далі »

Цікавинки буковинського судочинства

Опубліковано Вікторія Шовчко 16-12-2022

Разом з частиною Буковини, здобутою після першого поділу Річи Посполитої 1772 року, Габсбургська корона отримала дуже цікаву систему місцевого судочинства, в якій були відсутні основоположні чинники правосуддя як такого — справа розглядалася без попередньої реєстрації та ведення протоколу, а сам процес не передбачав наявності присяжних засідателів та захисника.

Хоч і судові нововведення першого намісника краю 1774 — 1778 років, генерала Габріеля фон Сплені, не додали до процесу значного адміністратративно-юридичного ладу, адже вони без усунення попередніх недоліків додали такі суперечливі тези, як ведення судочинства на підвладній йому території людьми без найменшої кваліфікації. Так розгляд селянських справ був довірений двірникам, міщанських — магістрату, а аристократичних-духовенських — безпосередньо наміснику. При цьому самі виконуючі суддівські обов’язки не позбавлялися від своїх безпосередніх обов’язків, що призвело до безкінечності судових процесів, які так і залишились без будь-якого регламентування.

Читати далі »

Український меценат граф Сан-Донато. Павло Демидов

Опубліковано Вікторія Шовчко 15-12-2022

От здавалось би: яке йому, уродженцю німецького Веймара, спадкоємцеві надзаможного тульського роду металургійних магнатів Демидових діло до українських справ? Палац в самому центрі Парижу, вілла в Довілі, успадкований від бездітного дядька титул князя Сан-Донато разом з розкішним маєтком оповитим витворами мистецтва… перед ним ж був розкритий весь світ.

Аж ні, Павло Павлович не тільки при своїх статках та блискучій юридичній освіті (практику проходив у Лабулі, Франка та Бодрійяра) влаштовується в свої тридцять на скромну посаду кам’янець-подільського радника губернського правління, наступного року буде Київ з посадою почесного мирового судді, а в 1871-ому — поважна посада міського голови української столиці (причому він був обраний більшістю голосів гласних).

Читати далі »

Хорт та кундель-степовик. Українські породи собак

Опубліковано Вікторія Шовчко 12-12-2022

Пружне худорляве тіло, довгі невтомні лапи, висока швидкість, цілеспрямований характер, гладка шерсть, подовжена висловуха морда з величезними мигдалеподібними очима — ідеальна фізично-естетичному сенсі машина для перегонів за здобиччю на далекі відстані створена самою природою. Зображення Цих граціозних священних створінь науковці знаходять ще на скіфських золотих прикрасах IV століття до н.е., але вони так і не зареєстровані в офіційному каталозі FCI (Federation Cynologique Internationale) як українська порода собак. Український хорт.

Фактично існуючі зараз українські борзі — це нащадки зниклих кримської та гірської собачих порід, які зберігалися крізь тисячоліття завдяки ізольованості Кримського півострова, а потім знайшли широкого розповсюдження українськими теренами завдяки своїм мисливським якостям. Так існує чимала кількість документальних свідчень вітчизняних та іноземних джерел про наявність певної кількості хортів на Січи.

Читати далі »

Духовний похресник Лисенка. Микола Колесса

Опубліковано Вікторія Шовчко 10-12-2022

Мабуть доля майбутнього засновника Львівської диригентської школи визначилася рівно в той момент, коли з радісною звісткою про появу немовляти на світ до ложи Львівської опери вбіг його батько, Філарет Колесса, а присутній тут один з його друзів, видатний український музикальний діяч, Микола Лисенко, напівжартома запропонував назвати малюка на свою честь. Разом з іменем автора всесвітньо відомої «Молитви за Україну» Микола Колесса отримав поцілунок муз та благословіння на неординарний шлях, в якому життя і творчість так щільно переплелись, що одне не могло існувати без іншого.

Ну ким ще міг вирости хлопчик, народжений в натхненій музичній сім’ї, де батько видатний український музико- та літературознавець і матінка, яка активно підтримувала свого чоловіка у всіх його починаннях та завсідниця музикально-співочого товариства «Боян». Безсумнівна наявність вродженого таланту, і вже в сім рочків за сприяння тієї самої співочо-хорової спілки він стає учнем в Вищого музичного інституту імені його творчого хрещеного батька, Миколи Лисенка.

Читати далі »

Модний прогрес ХХ століття

Опубліковано Вікторія Шовчко 09-12-2022

Примхлива пані Мода, вона підкорює розум і волю, випалюючи серце ненаситною жагою володіння, яку не може приборкати тверезий голос здорового глузду та сумірності витрат. Її історія почалася задовго до винаходу шовків та оксамиту, коли в прадавні часи голкою з риб’ячого зуба була зшита перша сукня з мамонтових шкір, відшліфований перший самоцвіт, виплавлена перша гривня.

Український традиційний одяг ниточка до ниточки, стібочок до стібочка складалася століттями в яскравих власноруч створених вишиванках, платках, кожушках-кептариках, малюнок яких обмежувався лише фантазією та працьовитістю майстрині з деяким регіональним стильовим впливом на вибір мотиву та кольору ниток.

Читати далі »

Легенди Лисої гори

Опубліковано Вікторія Шовчко 07-12-2022

Це зараз вона щільно вкрита хащами, якими деревце за деревцем, чагарник за чагарником всемогутній Хронос старанно намагається замаскувати страшні таємниці тисячоліттями коєні тут людьми. А колись чи-то через природні аномалії, чи-то з якихось інших причин ця гора на південній околиці майбутньої української столиці була абсолютно позбавлена рослинності за винятком деяких видів трав, за що і отримала свою назву Лиса.

Найпрадавніші легенди стверджують, що багато-багато століть тому на цьому місці нарешті знайшла спочинок голова з власним хвостом у пащі невгамовного змія Уробороса, що обвив кільцем всю Землю та дав життя всьому сущому на планеті. Чимало вітрів часу мало пронестися над Дніпровськими пагорбами, щоб приспати-заколисати та надійно вкрити голову символу безкінечності буття теплою ковдрою української землі (мабуть тому спочатку на її тонкому шарі могли виростати самі лише трави).

Читати далі »