Витончена перлина, в наспіві кришталевих струменів якого чується голос часу застиглий в словах похоронної молитви, дзвоні церковних дзвонів, скрипі тролейбусних гальм.
Символ міста як зберігач швидкоплинного буття, в якому місто під його опікою, люди і їхнє життя стрімко біжуть по коридорах часу, щоб щомиті мінятися і залишатися колишніми, різнокольоровими мазками домальовуючи історію слобожанської землі.
Духовний наставник і хранитель вселенської мудрості для незміцнілих молодих душ, oj прагнуть пізнання в пошуках свого шляху.
Душа величезного наукового потенціалу Харкова, яка своїм крилом зберігала його від мирських негод і дрібних негараздів заради прогресу і майбутніх поколінь українців, що вирвали свободу з пазурів московського орла.
Данина пам’яті тим, чиї імена забуті, але воля до перемоги і любов до рідної землі через століття продовжують жити в кожному наступному поколінні, щоб завжди горло всепереможне світло творення і прогресу над багатостраждальною українською землею.
Козак – не козак, кінь – не кінь, засновник – не засновник. Новий пам’ятник, який повинен був стати символом міста, а став яблуком розбрату місцевої інтелігенції, яка вміє бачити минуле і майбутнє, аналізуючи, зіставляючи, роблячи висновки.
Радість і горе однієї сім’ї, приховані за витонченим фасадом творіння майстра, який створював його для своєї коханої в надіях і сподіваннях на вічне щастя.
Острівець муз натхнення і відпочинку для захопленого митця серед сірості радянської одноманітної посередності.
Історія фінансового успіху в одній іпостасі, але в різних країнах і під різними іменами, який пережив дві світові війни і роки радянського занепаду, щоб стати притулком флагмана української банківської справи.
Основний інструмент фінансової державної системи, що живе за законами комерції всупереч придуманим правилам і обмеженням тоталітарних режимів.
Овіяний легендами і придуманими версіями історії один з найстаріших маєтків в скромній витонченості класичного оздоблення на одній з тихих вуличок стародавнього Харкова.
Дві найвідоміші сім’ї, які вписали своє ім’я в літописі слобожанської землі одна як майже губернаторська, а друга в якості великих меценатів і колекціонерів.
Давня історія в новеньких стінах з накрохмаленого ажурe під золотом куполів і глибоко. синявою слобожанського неба.
Двічі народжений, багатойменний він з’явився на околицях Харкова, а опинився в самому його серці, щоб служити вічним нагадуванням про силу людської волі і безвладність її над історичною долею.
Наочний доказ сили людського бажання, яке перемагає всі перепони долі на шляху до своєї мети.
Витончена садиба в серці слобожанської столиці як нагадування про мирне життя, яке російський великодержавний шовінізм втопив в українській крові.
ама до великого світу, через яку в другу столицю України ось уже півтора століття вдихається сила молодості та енергії, щоб іти далі по шляху цивілізації і прогресу.
Відбивана вагонними колесами об рейки ритмічна мелодія, як пульс живої істоти, то стихаючи, то прискорюючись рік за роком задає темп самого життя слобожанської землі.
Приватне ініціатива в одному кроці від провулка до вулиці, що йде ось вже сторіччя по комерційній ниві в флері ностальгії і прихильності харків’ян.
Архітектурний шедевр з прозаїчною історією в океані міфів, пов’язаних з однією людиною-легендою.