Спортивне серце Харкова, яке ось вже не одне десятиріччя задає тимп життя фанатів емоційного футбольного дійства і шанувальників активного дозвілля.
Рідний дім для команди, якій всією душею відданий Харків і готовий в сніг, дощ і спеку вболівати за їх перемогу під жовто-синіми прапорами.
Багате минуле за непоказним фасадом покинутим на потіху безжалісного часу, щоб одного разу воскреснути з небуття і розповісти свою дивовижну історію.
Чарівність скромного палладіанства, де немає нічого зайвого, а тільки тонкий смак, виваженість кожної деталі і вишуканість гармонійного малюнка.
Витончені товари для заможних панів і будь-який каприз за кошти розбещеного замовника в вишуканих інтер’єрах галантереї в самому серці столиці Харківської землі.
Шлях довжиною в століття від заступництва бога торгівлі до зберігача історії слобожанської православної віри, крізь терни радянського атеїзму та дві світові війни.
Харківська архітектура на сторожі комерційних інтересів одного з найбільших банків імперії, від якого залежало благополуччя і розвиток Східної України на зламі епох.
Бог комерції ось уже століття оберігає свій храм в самому центрі слобожанської столиці в надії повернуться туди, де вершилися долі і здійснюються мільйони угоди одним розчерком пера.
Одна з малих архітектурних перлин, якими так щедро облагодіяла історія місто на Лопані, щоб в їхніх долях простежити всю міську історію факт за фактом, вплітаючи їх в химерну канву української історії.
Найплідніший тандем комерції та просвітництва за фасадом витончених форм, який досі зберігає про себе пам’ять на пожовклих сторінках тут народжених.
Храм однієї ікони, незримий світло якої допомігло йому вистояти крізь століття тяжких випробувань і безбожних гонінь, щоб промінь віри не згас в серцях незломлених і допоміг їм дожити до світлого дня справжньої свободи.
Рання Візантія на українській землі застигла в витонченість малюнка цегляної кладки та плетінні віконних шропсов як життєстверджувальна пісня правонаступності часів через роки не підвладна людських пристрастей.
Вінець творіння магнатської родини, яка зробила чимало для свого міста і була розчавлена жадібним до чужого добра повсталим люмпеном.
Витонченість і практичність як кращий симбіоз людського творіння, що милує око і пестить душу, щоб пройти крізь усі перешкоди століть в ім’я своїх творця і мецената.
Пожежі, час, війни, революції раз за разом намагалися стерти оплот віри з лиця землі, але волею і рукою людською храм кожного разу знову відроджувався до життя, стаючи все красивіше з кожним своїм переродженням.
Золота голова його дзвіниці, затьмарила висотою «Івана Великого» на Соборній площі московського Кремля на цілих вісім метрів, на півтора століття була архітектурною домінантою і головним орієнтиром харківських просторів.
Тут азарт в чистому вигляді плескається, немов вино в келиху, серед напівзруйнованих трибун і запущеного парку.
Тут іржання і тупіт пролітаючих повз коней пробуджує в людині непереможне бажання бути першим.
Тут давно забуті інстинкти предків відроджуються з новою силою; і ти вже частина природи, а вона – частина тебе.
І все це серед шуму мільйонного міста, який відступає на другий план перед лицем природи упокоїної, але не підкореної.
Зелене серце Харкова з довгою історією, де дуби в спекотний сонячний день дають цілющу прохолоду і тінь, а багатоголосі трелі птахів десь високо в кронах дерев затьмарюють шум навколишнього міста.
Сучасний центр дозвілля з флером таємничості вікової павутини на загублених серед велетнів-дерев доріжках в застиглих дитячих фігурках і витонченості водограїв.