Останнє земне пристановище тих, чия доля була століттями пов’язана з українською землею і вмить знищених з волі двох божевільних тиранів, які вирішили поділити світ навпіл.
Куточок тихої скорботи про народ-скитальника, який пішов звідси на небеса, залишивши по собі лише пам’ять та покинуті храми.
Первозданна тваринна сила і єднання душ в нестримному прагненні до перемоги, азарт запаморочливого ризику і захоплююча дух швидкість – то що породило на світ кінні змагання.
Стародавнє диво взаємодії людини і прекрасної тварини переросло в справжній тріумф спорту.
Тут в зеленій тиші грабів заплуталися відзвуки давно минулих років, де шерех муарової сукні заплутався в мірній поступу останнього імператора всеросійського, де сонячні промені кружляючи в тихому вальсі на мереживних парасольках через століття зігрівають м’яким теплом тих, хто іде по стежці творення.
Дорога з минулого в майбутнє, де кожен погляд ловить мить під назвою життя.
З них починалося цивілізоване життя на берегах Ахтіарської бухти багато століть тому, де кожен камінь фундаменту, кожен завиток вінчаючого ордера – частка того, що колись було монолітною скелею, вірним стражем, що захищає півострів від примх Зефіру.
Тут перші християнські проповідники несли благу звістку і надію неугодним, засланим на край неосяжної імперії.