Блакитна стрічка у волоссі танцівниці-природи легкою, що ходою марить над просторами волинської землі в витонченому вальсі часу.
Та, чиї хвилі уносили печалі і радості людства тисячоліттями, залишаючи чистий аркуш нового дня задля нових звершень і перемог.
Тонка блакитна стрічка в чорних косах української землі, яка прикрашає, захищає, окрилює відданих синів своєї Батьківщини.
Одна з сотень тих, хто народжує могутні Дніпровські хвилі, щоб в чорноморських водах знайти свій спокій.
Хранитель давньої історії містечка, блакитні води якого бачили його продувані всіма вітрами порожні вулиці і будівництво розкішного палацу, слухали малиновий передзвін церковних дзвонів і метушливий шум роботи на благо бога комерції, щоб на собі випробувати весь жах війни і змити її кривавий слід.
Тонка стрічка на талії красуні-садиби як витончений штрих підкресленої краси, без якого немислима гармонія.
Тимчасова захисниця, годувальниця, рятівниця для тих першопрохідців, хто тисячоліттями підкорювали приазовські степи.
Блакитна перлина азовського узбережжя в химерному плетиві піщано-черепашкового оздоблення з нальотом зеленого муару водоростей.
Сірі вартові-велетні, що століттями надійно охороняють ворота до українського острова Свободи від зазіхань сіверян.
Міфічні прикордонні знаки межі світу пробиті в скелі могутнім сином Зевса, щоб окреслити коло буття і нежиті.
Маленький осколок часу в оточенні швидких вод могутньої ріки, що в мініатюрі відтворює ідеальний світ, де є тільки зелене покривало Флори і різноголосий пташиний щебет.
Один з тих, хто розправив свої плечі завдяки допомозі людської руки, яка підняла його з дніпровського дна.
Одна з маленьких перлин, яку раніше ніжно обіймали в твоїх трепетних обіймах дніпровські води, а людська рука підняла з глибин віків.
Останній залишений на річковому шляху форпост, який століттями зберігав серце України від зазіхань ненажерливих сусідів.
Старожитель придніпровських степів, під пильним оком якого, як одна мить, пронеслися століття української історії одягнені в військові обладунки, оплакані скорботними сльозами, омиті кров’ю її доблесних синів.
Він побачив на своєму віку разом з волелюбним народом найвищі прояви людського духу і скуштував гіркий смак зради, щоб потім у нічній тиші української ночі пошепки наспівувати про них балади поколінням нащадків славних воїнів.
Вже сім тисяч років її пологі береги дають кров, захист і їжу людині, що шукає надійний прихисток серед бурхливих хвиль буття.
Кришталеві води облямовані зеленим атласом гаїв і дібров, що надійно бережуть розгадки історії українкою землі приховані пеленою часу.
Найдавніша застигла в химерному кам’яному оздобленні історія планети земля, яку коли-небудь бачили людські очі.
Книга пам’яті європейської культури, написана незліченними поколіннями предків на маленькому шматочку запорізької землі.
Колиска української національної свободи, виплекана ласкавими водами Дніпра, солодким вітром степів, теплими променями сонця.