Гра-забавка з немовлятками «Кую, кую чобіток» призначена задля налагодження комунікації між старшим поколінням та новим членом сім’ї. Зазвичай в неї грали бабусі чи дідусі з немовлятком, коли останнє ще не досягло віку самостійного стояння на ніжках. Ця забавка служила розвивальною фізичною гімнасткою чи своєрідним масажною вправою для ступнів та ніжок дитинки.
Під час промовляння та повторювання промовки:
Чом ти не прийшов, як місяць зійшов?
Я тебе чекала.
Чи коня не мав? Чи стежки не знав?
Мати не пускала? (два останні рядки повторювані двічі)
І коня я мав, і стежку я знав,
І мати пускала.
Найменша сестра, бодай не зросла,1
Сідельце сховала.( два останні рядки повторювані двічі)
Струмочок – це прадавня традиційна забавка-танець, в яку грали (танцювали) практично всі покоління, починаючи з наймолодшого віку та використовуючи залежно від події в якості розважальної чи обрядової. Різницю складали лише супровідні пісні, які і задавали тон всьому дійству. Адже в самій грі ще за часів далеких українських пращурів був закладений глобальний сакральний зміст про безконечність буття та продовження життя через парування. Тому в неї грали від малечку до старечку буквально на всіх загальних святах.
Навіть зараз її в якості розваги використовують на різноманітних закладах та гарного групової гри для дітей в обмеженому просторі задля відпрацювання навичок швидкість реакції і координації, свідомого власного вибору, виховання командного духу. Для пришвидшення руху струмка темп супровідної музики може наростати. За правилами гри кількість учасників має бути не парною (в разі, якщо парна кількість, то «ведучих» буде двійко, які виконують рух за правилами гри з деякою затримкою за часом, щоб не заважати один одному).
Цвіте терен, цвіте терен,
А цвіт опадає.1
Хто в любові не знається,
Той горя не знає. (останні два рядки повторювані два рази)
А я, молода дівчина,
Та й горя зазнала,
Вечероньки не доїла,
Нічки не доспала. (останні два рядки повторювані два рази)
Окрім фізичної активності в українській виховній культурі для найменших були вигадані ігри спрямовані на розвиток кмітливості та театрально-акторських навичок при активному застосуванні фантазії та виразності рухів при розкритті здатності самообмеження фізичної активність дітлахів. Гарним прикладом цього різновиду ігор є Море хвилюється.
За правилами розваги дітки дозвільно розташовуються на деякій відстані один від одного (для вільного руху та запобігання травмування сусіда) на початковому етапі обличчям до обраного з їхнього числа лічилкою ведучого, який починає гру віршованими словами:
Розпрягайте, хлопці, коні,
Тай лягайте спочивать.
А я піду в сад зелений,
В сад криниченьку копать.
Приспів (повторюваний два рази):
Маруся раз, два, три, калина.
Чорнявая дівчина
В саду ягоди рвала.
Цікавою активно-пасивною грою для дітлахів старшого дошкільного віку, яку зручно проводити в обмеженому ігровому просторі закритого приміщення та обмалі додаткового реквізиту при необмеженій кількості учасників є Хустинка – гра, спрямована на розвинення у діточок уваги, реакції, акторській майстерності та вміння працювати в команді задля досягнення результату.
На початку гри з-поміж гравців за допомогою лічилки обирається ведучий, який отримує головний атрибут розважайки — хустинку (або якийсь інший невеличкий, бажано тканинний предмет, який при падінні не видає звуку). Всі інші гравці сідають колом просто на килим, навприсядки чи на стільчиках, залишаючи проходи між сусідами для вільного руху між ними (він приблизно має дорівнювати місцю, що займає одне посадкове місце).
Цікавою грою для дітлахів наймолодшого віку, яка не потребує додаткового знаряддя окрім обручки (каблучки), яку для цього зазвичай «жертвує» одна з виховательок в дитячому садочку, чи звичайної монетки (гудзика), коли грають дітлахи в своєму колі, є Колечко. Прості правила гри та нескладна для запам’ятовування супровідна віршик-приказка дозволяють цій розвазі залишатися однією з найулюбленіших протягом багатьох-багатьох поколінь.
Гра починається з розсаджування діточок рядком поруч на невеличкій відстані один від одного зі складеними щільним човником долонями. Тим часом «ведучий» на початку гри обраний серед інших учасників за допомогою лічилки з колечком в таких самих складених човником долонях по черзі обходить всіх гравців, проводячи своїм «човником» крізь складені долоні дітлахів з примовкою:
Українці на стільки стала та ортодоксальна нація, що заповіданий пращурами життєвий уклад до дрібниць непохитно тримає тисячоліттями. Навіть українські канони краси майже не змінилися з плином часу. Ні, звичайно є прошарок прогресистів обох статей, які кидають виклик суспільству, але навіть вони після епатажу та виклику суспільству нерідко знов повертаються до натхнення споконвічних національних джерел. І якщо традиційно краса української жіночої статі всіх віків — довга коса, то у чоловіків — розкішні вуса-борода та чуб-оселедиць.
Підтвердженням того тисячі і тисячі українських сучасників, яких прикрашають гарно доглянуті вуса, бороди, стильні зачіски з пишними чубами та оселедцями. І хоча зараз мода на доглянуту рослинність на голові зветься «трендом», але насправді це — лише спадок тих, хто жив на цій землі п’ять тисяч років тому. Цьому історичному факту беззаперечними, закарбованим в камені підтвердженням є надкурганні пам’ятники Донеччини та Приазов’я прадавніх часів, знані в народі як «скіфські баби». Хоча як мінімум половину з них аж ніяк до жіночої статі віднести не можна, бо вони не тільки зображені в повних бойових обладунках, а ще й мають ті самі розкішні українські козацькі вуса та оселедець.
Містика сну — єдиний стан, коли душа буває абсолютно вільною від всіх земних турбот , за прадавніми українськими повір’ями можна не тільки переступити тонку межу між світів, стерши кордони між минулим, сьогоденням та майбутнім, що дає знавцям можливість пророчить із застосуванням потаємних знань тлумачення сновидінь та часу їх появи.
Так, вважається, що залежно від дня тижня сни: