Соколоньку-синку, чини мою волю. Українська козацька пісня
А
- Соколоньку-синку, чини мою волю:
Продай коня вороного, вернися додому.
- Соколихо-маті, коня не продати,
Мому коню вороному треба сінця дати.
Веселий святковий хоровод
Рухи склала Н. Мельникова.
Слова М. Познанської.
На вступ (4 такти) виходять вісім дівчаток і шикуються ланцюжком біля бічної стіни. Праву руку з віночком осіннього листя дівчатка піднімають вгору, а лівою тримаються за спідничку. Кожна знає свою пару.
Усі діти починають співати пісню і танцюють:
Українська дитяча гра "З м’ячами"
У грі бере участь необмежена кількість дітей. Всі дії відбуваються на восьмирічний такт, який відлічує ведучий, який може бути замінений відповідними мелодіями, ноти яких наведені нижче. Звук свистка (інший рух-відмашка) – сигнал до початку гри.
Хід гри:
Гомін, гомін, гомін, гомін по діброві. Українська козацька пісня
Гомін, гомін, гомін,
Гомін по діброві,
Туман поле покриває;
Мати сина виганяє:
«Іди, сину, іди, сину,
Пріч од мене —
Нехай тебе орда візьме,
Нехай тебе орда візьме!» —
Пісні українського сватання. Змовини
1.
Ой піду я потихеньку,
По два двори та минаючи,
До третього прихожаючи;
Ой стану я та послухаю,
Та що люди говорять.
Аж люди говорять:
Мого свекорка судять,
А батенька хвалять…
Оврамиха, стара мати, а три сини мала. Козацька пісня про Овраменка
Оврамиха, стара мати,
А три сини мала,
Гей, в доріженьку та великую
На ніч не пускала.
Тіко пустила сина Данила
В Тавань-город погуляти.
«Прощай, прощай, стара мати,
Більше мене не видати».
Лисичка-сестричка та вовк-панібрат. Українська казка
Як була собі лисичка, та зробила хатку, та й живе. А це приходять холоди. От лисичка змерзла та й побігла в село вогню добувати, щоб витопить. Прибігає до однієї баби та й каже:
— Здорові були, бабусю! З неділью… Позичте мені огню, я вам одслужу.
— Добре, — каже лисичка-сестричка. — Сідай, погрійся трохи, поки я пиріжечки повиймаю з печі!
А баба макові пиріжки пекла. От баба вибирає пиріжки та на стіл кладе, щоб прохололи. Лисичка підгляділа, та за пиріг, та з хати… Вбігла мачох з середини, а туди напхала сміттячка, стулила та й біжить.
Коники. Українська дитяча гра
Рухи склала З. Березницька.
Музика І. Кишка.
Кілька пар дітей запряжені в візки — спереду коники, позаду візники, у яких в руках батіжки.
Українська традиція щедрості. Щедрівки та щедрування
Щедрівки та щедрування становлять важливу частину давнього новорічного обрядового комплексу українського народу, що виконувався в період зимового сонцевороту, а саме 31 грудня. Цей звичай має дуже глибоке коріння: дослідники вважають, що його походження сягає ще епохи патріархально-родового суспільства. Протягом століть обряд змінювався, доповнювався новими елементами, однак його основний зміст залишався незмінним – за допомогою слова, пісні та символічних дій впливати на майбутнє, бажаючи родині добробуту, достатку, врожаю та злагоди.
Назва «щедрівка» є показовою і глибоко символічною: вона відображає головне призначення цих пісень – накликати щедрість природи, забезпечити багатий урожай і загальне благополуччя. Саме тому в текстах щедрівок домінують побажання достатку, щастя, здоров’я та успіху в господарстві.
Магія слова для добробуту. Колядки та колядування
Один із найяскравіших і найдавніших зимових обрядових звичаїв українського народу, колядування, тісно пов’язаний із виконанням колядок. Ці пісні становили важливу частину великого обрядового комплексу зустрічі Нового року, який відбувався в період зимового сонцевороту 24 грудня. У цей час люди не лише святкували зміну року, а й намагалися вплинути на майбутнє, використовуючи силу слова, співу та символічних дій.
Витоки колядування сягають глибокої давнини, ще епохи патріархально-родового суспільства. Протягом століть цей звичай зазнавав змін, збагачувався новими елементами, однак його основний зміст залишався незмінним: побажати господарям добробуту, щастя, врожаю та злагоди. Уявлення про магічну силу слова було надзвичайно важливим – вірили, що добре побажання, висловлене в обрядовій формі, обов’язково здійсниться.