1.
Ой ходила дівчина по городу
Да сіяла сад-виноград із приходу.
Да забула ворота зачинити,
Да забула ворота зачинити,
Да й мусила свого брата попросити:
«Ходім, ходім, мій братику, зі мною,
Да зачиним воротечка із тобою,
Бо приїде хлопчина з боярами,
І витопчуть сад-виноград кониками,
І витопчуть сад-виноград кониками,
Викидають за ворота копитами…»
2. Ой на морі та на камені
Пило воду та два соколи;
Напившися, говорили:
«Летім, братця, на заручини!
Там Маруся заручається,
Од батенька одлучається,
До свекорка прилучається».
3.
Там дівочка заручається, (повторюється два рази)
Од батенька одлучається,
Од батенька одлучається,
До свекорка прилучається.
Там дівонька заручається, (повторюється два рази)
Од матьонки одлучається,
Од матьонки одлучається,
До свекрухи прилучається:
Од матері, од рідненької,
До свекрухи, до чуженької.
4. «Чом ти, Марусю, не одказала
Іще вчора із вечора?»
«Ой я думала, мої подруженьки,
Та що батенько одкаже,
А мій батенько, та як голубонько,
Все мною, молодою,
Та рушники крає,
Старостам дає, —
Він мене заручає…»
5.
«Що ти думала, наша Ганнуся,
Як були свати в хаті?»
«Ой я думала, мої дівчата,
Що не дасть мене мати.
А мати дає, рушнички крає,
З подвір’я виряджає».
6.
«Заручена Марусенька!
Підпирай та сіни новії
Да подай Юрасю водиці:
Що твоя водиця солодка,
Солодій за меду, за вина».
«Коли б моя Маруся здорова була!
Здорова, здорова, як вода,
А багата, багата, як земля!»
7.
Не була я вдома
При своїх заручинах,
Пасла ж бо я вівці
При зеленій дубрівці.
Голос в мене заходить,
Аж батько приходить:
«Іди, доню, додому,
Бо маєш вдома гості
З чужої стороності».
8. Не було Марисі вдома (повторюється два рази)
На її заручини.
Поза річкою ходила, (повторюється два рази)
Полотенце білила.
Вийшла матінка, кличе: (повторюється два рази)
«Іди, доню, додому,
Маєш у себе гості». (повторюється два рази)
«Сами їх одбувайте.
Сами їх одбувайте, (повторюється два рази)
Всім по хусточці дайте;
То довгую, то круглую, (повторюється два рази)
Івасьові шовковую».
9.
Коло тихого броду
Брала дівчина воду.
Почула у полі звуки
Да й опустила руки.
Відерцями брязнула,
Рученьками сплеснула
Да й додому махнула.
Прибігла додомоньку:
«Рятуй мене, батеньку!
Батеньку, сховай мене,
У чужий край не дай мене…
«Уберися, доню, у квітки
Да й сядь собі поміж дівки».
«Великі не приймають,
А між малими пізнають…»
10.
«Ой білая да березонька,
Чого суха, не зеленая?»
«Ой як же мені зеленой бути,
Поза мною всі купці їдуть, (повторюється два рази)
На корінні да огонь кладуть.
Під листочок димочок, (повторюється два рази)
Під голлєчко все поломнєчко».
«Молода дівонько,
Чого смутна, невесела?»
«Ой як же мені веселой бути,
Щовечора да свати сидять? (повторюється два рази)
Мед, горілочку носять
Да все батечка просять.
Іще меду не наносили,
А вже батенька впросили».
11.
«Чого, ненько, так розгнівалась,
Що до столу не навідалась?
Чи я тобі так докучила,
Що ти мене та й заручила?»
«Не ти ж мені так докучила,
Докучили твої подруги,
Під віконце підбігаючи,
Тебе з хати викликаючи».
«Пожди, ненько, до неділеньки,
Не побачиш ані дівоньки.
Пожди, ненько, аж до другої,
Не побачиш ані одної.
Пожди, ненько, аж до третьої,
Не побачиш ні маленької.
Сядеш, ненько, край віконечка,
Чи не йтиме твоя донечка.
Чужі діти ітимуть гуляти,
А твоєї не пускає мати».
«Сусідочки, мої голубочки,
Чи не бачили моєї дочки?»
«Ой бачили сіни замітала,
Дрібненькії сльози проливала».