Ось вже більше півтора століття це самий фешенебельний курорт Криму, де гори і чудове повітря прирівнюють іменитих і звичайних гостей до простого слову «турист». І нехай апартаменти для проживання перших разюче відрізняються від знімних квартирок останніх, шепіт ласкавого Чорного моря і тіниста розлога зелені пальм, не роблячи відмінностей, дарують своє тепло та цілющу силу всім у рівній мірі. Не дарма ще дві з половиною тисячі років тому тут поселився чоловік.
У документах ж перше своє відображення місто біля підніжжя Кримської гряди під ім’ям Джаліта або Яліта знайшло в географічних записках арабського мандрівника аш-Шериф ал-Едрісі 1154 року в якості вірнопідданого князівства Феодоро – християнського поселення з різнонаціональним населенням.
Вищий рівень секретності, коли на кожних трьох працівників доводилося по перевіряючому. Військова таємниця прихована в скельній товщі гори, яку змогли прорубати лише за допомогою направлених вибухів. Секрет, який зажадав зникнення з карти цілого міста. І все це об’єкт під безликим номером 825ГТС.
Споруджуваний з благословення самого товариша Сталіна в роки Холодної війни об’єкт призначався в мирний час – для ремонту підводних човнів, а під час ядерної атаки на Радянський союз повинен був виступити останнім оплотом і помстою комунізму, зберігши для удару по імперіалізму десять підводних човнів з повним бойовим екіпажем та атомними боєголовками на борту.
Мрія про вічну молодість – доля кожної жінки. Тим більше бажана вона якщо ти красива, багата, щаслива, а до ніг твоїх схиляються всі імениті вельможі Європи. Шлях цієї мрії усіяний останками колись перших світових красунь і простих городянок, їх розбитими долями, покаліченими життями близьких, незліченною кількістю безневинних жертв…
Тим гірше якщо спрага вічної молодості поселяється в серці всемогутньої. Адже в її арсеналі є здавалося б все, що допомагає здійснити будь-яке бажання – золото, влада, нещадність і невичерпна енергія на довгому шляху до мети. І хоча не все підвладне людській волі, про горе тому, хто встане на шляху або буде частиною задуманого.
Хранителі віри завжди ревно ставляться до честі своєї твердині. Суперництво між храмами за красою, за масштабами, за часів існування та кількістю чудових діянь можно порівняти лише з конкурсом краси, коли лише ім’я найдостойнішою не сходить з вуст, а всі віце… швидко стираються з пам’яті.
Для архітектора ж, як для будь-якого батька, його дітище – найкраще і прекрасне, і кожна риска з такою любов’ю відмальована у тиші темних ночей його гідна найвищої нагороди і похвали. Але життя бере своє і в гру вступають якісь меркантильні чи етичні питання… Ось і доводиться автору всіма правдами і неправдами рятувати життя свого творіння.
Тамплієри. Найзагадковіший і могутніший лицарський орден середньовічної Європи. Він панував над королями і єпископами, тримаючи в своїх руках всі нитки клубка під назвою «висока політика». І так само таємничо канув у небуття під звуки гучного голосу французького короля Філіпа Красивого, який, захопивши з собою весь свій рід Капетингів, незабаром пішов услід за ними на Страшний Суд.
Орден храмовників зник у безодні часу так само швидко, як і вознісся на гребінь багатства, могутності і слави, але залишив після себе багато таємниць і загадок, які зберігають свої секрети навіть через пів-тисячоліття під надійним замком.
Вересень 1999 року. Тисяча сто річний ювілей Полтави. Урочисте освячення пам’ятного каменю на честь початку відновлення Свято-Успенсого кафедрального собору на лобному місці. Найвищі гості – патріарх Філарет та президент України Леонід Кучма.
Здавалося б долю благословенного на найвищому рівні проекту повинна була встелити червона доріжка: створено комітет із представників вищої ієрархії міста (керуюче ланка Полтавського технічного університету, головний міський архітектор, вищі сановники духовенства), розроблено проект, 3 квітня 2000 генеральним підрядником «ПМК-64 « розпочато роботи з розчищення, в серпні було освячено перший зовнішній камінь, а 20 січня 2001 року – повністю закінчено цокольний поверх…
Хто ж в дитинстві не грав у солдатиків або не затівав локальної війни з використанням іграшкової бойової техніки? Напевно не багато були позбавлені цього задоволення. Але є особливий світ фанатів-ентузіастів, які не змогли розлучитися з захоплюючим світом життя в мініатюрі, розгортаючи рік за роком, лист за листом черговий бій.
І ось цей світ війни в мініатюрі постав перед очима здивованої публіки – це на декількох десятках квадратних метрів Маріупольського міського центру і культури ім. Архипа Івановича Куїнджі 22 – 23 вересня цього року суміш епох і просторів на Міжнародній виставці-конкурсі стендового моделювання «Техно-хобі 2012» (фоторепортаж).