Дивом збережена окраса українського степу загублена десь на самісінькому кордоні між двох великих адміністративних регіонів сходу, що, можливо, врятувало їй життя під час руйнівного безумства червоних рад.
Приватна історична садиба з широко розчинененою перед відвідувачами брамою, за кованими ґратами якої мирно спочиває куточок недоторканої історії в сонмі величного архітектурного комплексу з молодим садом та виноградником навкруги, кінним виїздом, ставом, різноманітними представниками свійської животини та оленів.
Крихкий матеріальний уламок прадавньої історії Прикарпаття загублений серед м’яких зелених хвиль гірської карпатської хвої над буремним водоспадом швидконогої річки.
Яскраві барви вишиванок і ляльок-мотанок, запаморичлава какофонія запахів фруктового вина і меду, м’який дотик вовни, льону, шкіри, швидка карпатська говірка-спів… від них кружляє голову, переносячи подалі від сучасності до українських казок, де є тільки вічне добро та чарівниця-природа.
Земля давно обітована, але на такому обмеженому клаптику, що одна епоха майже повністю стирає сліди попередньої, щоб розчистити історичне полотно для фарб майбутнього.
Величний символ високого статусу вільного міста, який виборювали лише одиниці безкраїм прагненням жити за своїми правилами та самим вирішувати подальшу долю, а вітри часу не одноразово намагалися знищити.
Символ міста, який уособлює собою всю велич двохтисячорічної історії міста, яка закарбувалася матеріальними артефактами, але на документальні сторінки потрапила лише за княжої доби.
Високе муроване підтвердження високого статусу серед зеленого оксамиту прикарпатських просторів, як одвічне намагання людини закріпити своє домінування над природою витонченістю ліній та вибагливістю форм.
Замок з старих українських казок в самісінькому центрі ділової Вінниці, де в чудернацьких закрутках спочивають духи історії, лише на мить сполошено прокидаючись від дзвінкого молодого сміху чи гучного автомобільного гудка.
Храм науки та просвіти, який служить на благо міста вже друге століття, щоб омріяне майбутнє стало реальністю з урахуванням помилок і досвіду минулого.
Взірцевий приклад міщанської забудови з її дбайливістю, тонким розрахунком та ґрунтовністю, яка допомагала більшості її представників на всіх теренах України пережити важкі часи московської окупації та гірки події з нею пов’язані.
Представник купецтва монументальний в моїй приземкуватій архітектурі та чарівний в своїй забаганці відповідати вишуканості стиля, якій на порозі третього тисячоліття зберігає десь в закутках своєї пам’яті образ старої розкішної Вінниці.
Будівля на околиці, що перетворилася на одну з самобутніх намистин Середмістя, перемірявши всі запропоновані мінливою владою іпостасі, щоб врешті-решт навченій досвідом стати зберігачем місцевої історії для майбутніх поколінь.
Аскетична класика – як вимушена необхідність, взірець тонкого стилю – як дотримання професійної честі навіть в обмежених фінансових умовах.
Пересічність та унікальність переплетені рукою майстра для звичайної адміністративної споруди, як доказ високої майстерності та гордості за свою професію.
Стара будівля з молодим серцем, яке бережно з рук в руки передавали юнаки з покоління в покоління, щоб воно в достойному вигляді зустріло світанок третього в доказ вічності життя на український землі.
Маленький палац, буцымто виринувший з дивовижної казки на сучасній центральній міській вулиці Вінниці, як нагадування про реальний вік поважної пані, яка з’явилася на мапі України не одне століття тому.
Вишуканий ренесанс в переосмисленні ХХ століття в якості взірця непідвладності часу генія мистецтва, який у всі часи залишається актуальним.
Вишуканий стиль та функціональність в наймальовничишому куточку старої Вінниці, де духи минулого спочивають в тихому зеленому мереживі старих дерев під дзвінкий щебет міських птахів.
Адаптована до реалій початку ХХ століття перлина архітектури, в якій елементи в стилі модерн вдало вплетені в осучаснену класику, а використання кожного сантиметру площ – раціональне та оптимально-необхідне.