Гострий ширяючий в небесах шпиль в пам’ять про важку працю тисяч, які піднімали країну з руїн і своїми руками творили майбутнє з нічого.
Маленький символ величезної галузі промисловості, яка сторіччями була фундаментом економічної державності.
Сумний обрис скорботи рукою майстра втілений в прозорому жіночому силуеті як пам’ять про смерті мільйонів українців невидимі сльозою застиглої на серце кожного патріота.
Тонкий самотній привид, що ширяє над запорізькими просторами, який зберігає пам’ять про минуле заради світлого майбутнього.
Пам’ять про тих, хто зміг протистояти турецької агресії і не раз рятував російську армію від неминучої загибелі, щоб безславно покинути рідні пенати з політичних мотивів або залишитися назавжди в сирій землі Хортиці.
Поховання жертв тієї далекої війни, яка як завжди була розв’язана на догоду власному честолюбству та амбіціям одних і велася руками інших, що заплатили найвисокішу ціну за її закінчення.
Сакральне місце, яке споконвіку дарувало можливість дотику до самої потаємної таємниці буття – народження життя на цій планеті.
Давній символ світобудови гармонійно вписаний в антураж української сучасності як послідовності нерозривних зв’язків минулого, сьогодення і майбутнього.
Вільний дух української землі в людській подобі як символ століть протистояння і непокірності деспотизму дрібнопомісних диктаторів.
Химерна доля рано згаслої яскравої зірки, про яку будуть пам’ятати у віках на тлі сірості буття.
Сторіччя кривавих битв, славних ратних подвигів і всеруйнуючих пожеж. Немеркнуча слава королівського міста, за честь володіти яким билися найпрославленіши армії Європи та Азії.
Символ перемоги в багатовіковій боротьбі за волю проти безжального колеса історії.
Тут за три століття до фактичного отримання Україною незалежності розгоралася визвольна боротьба народу за право на самовизначення.
Пам’ять про того, кого народ сам визначив собі героєм.
Відбита в камені пісня жіночої мужності перед обличчям смертельної небезпеки, як свідчення сили людської пам’яті перед безжальним часом.
Скромний монумент великої перемоги сили духу над, здавалося б, не переборною волею Долі.
Слава про його вірності святому обов’язку переступила рамки земного життя щоб жити у віках.
Пам’ять людей воскресила його з небуття і піднесла на вершину слави католицької віри, поставивши в один ряд з іменами великих мучеників християнства.
Пам’ять і скорбота, відбиті в камені, щоб служити нагадуванням про тих, кому нинішнє покоління зобов’язане життям.
Трагічний символ у підніжжя древньої твердині, як символ життів, покладених на вівтар Волі.