Храм на варті моральності і віри, який захищав православ’я від зазіхань сект, щоб нести розумне, добре, вічне тим, хто жадає знань.
Покровитель севастопольської просвіти для робітників і військовослужбовців, скинутий підступної рукою на саме дно з надією на відродження.
«Зелений привид» Другої світової, який чорним монументом крізь час несе нагадування про ті трагічні дні, коли Севастополь, борючись до останньої краплі крові, був поставлений на коліна.
Залізна міць паровоза, який, здається, лише на хвилину пригальмував біля вокзалу, щоб продовжити свій шлях в хмарах білої пари по нескінченних рейках історії.
Джерело знань Севастополя, де під одним дахом, а часто і на одній полиці сусідять епохи і долі, наука і техніка, трагедії і комедії, любов і смерть, не знаходячи суперечностей у мирному співіснуванні пліч-о-пліч.
Тут сотні тисяч фоліантів зберігають історію і вигадкe для тих, чия пристрасть — література.
Тут пам’ять про створення українського флоту надійно зберігають граніт і мармур.
І нехай не одного разу його безжальна рука вандалів повергала в зневіру, пам’ять і цивілізоване суспільство завжди простягали руку допомоги, руку пам’яті.
Тут талант в оточенні муз дарує свої плоди всім бажаючим.
Тут гучні голоси труб зливаються з ліричними строфами безсмертного Шекспіра.
Тут колиска юних творців ростить майбутнє в м’яких обіймах дбайливих вчителів.
Він вистояв дві спроби підриву і війну, щоб упасти під залізною рукою байдужого прогресу і почати життя заново на зорі нового тисячоліття.
Його стіни – пам’ятка про милість порятунку в самий трагічний день, коли місто впало в руїнах, а його мешканці змушені були ризикуючи життям пройти по воді, як Місія.
Вона бачила народження і смерть одного з найдавніших міст на українській землі, сліди якого ще зберігає севастопольська земля, де лише сонячний промінь, відбиваючись від білого мармуру, та крик чаєк оживляє безмовність застиглої історії.
Її призначення – захист від загрози, ціна якої – сотні тисяч життів, а наслідки страшніші, ніж війна.
Охоронниця Севастопольського рейду, яка завжди першою зустрічає друзів і неприятелів біля воріт головної бази Чорноморського флоту Росії, щоб надати гідного прийому.
Нелегкий шлях вдосконалення методом проб і помилок наземних берегових оборонних споруд на протязі двох століть в окремому випадку батареї на Костянтинівському мису.
Тричі перероджений золотоверхий собор, життя якого – доля міста, десь похмура і сумна, десь світла і піднесена зі своїми героями і антигероями.
За його стіни билися і вмирали на всьому протязі існування, і баталії ці не вщухають і донині, коли над головою світить мирне сонце, освітлюючи дорогу в майбутнє.
Біле перлинне намисто Південної бухти, яке зобов’язане існуванням турботі про тих, хто охороняє водні рубежі держави наперекір примхам Нептуна і ворожим адміралам.
Перша ластівка змін, яка подарувала нащадкам Севастополь таким, яким його знають і люблять з чітко окресленими високими будинками лініями вулиць і площ.