Зефір і Євр, Нот і Борей спускаються з небес, щоб відпочити від своїх праць в облаштований спеціально для них притулок на одній з севастопольських вершин.
Сумне нагадування про минулу велич будівлі мудрості і знань, яку стер немилосердною рукою з лиця землі бог війни і руйнування, щоб показати перевагу сили над розумом.
Грізні творіння, зроблені, щоб сіяти смерть. Але саме від них, часом, залежать свобода та щастя на одній чаші ваг ціною життів на інший.
Вензелі і герби, цифри і букви, за якими стоїть історія міста і цілої країни в найважчі для них часи.
Нехай уже не головна, але все ж важлива віха часів Другої кровопролитної оборони Севастополя, коли вогнева підтримка була так необхідна лініям оборони на Північній стороні і Інкерманській висоті.
Пам’ять про тих, хто розділив долю прадідів, протистоячи іншому, але не менш агресивному і безжалісному ворогові.
Тут почав свій шлях у вічність один з найулюбленіших адміралів Чорноморського флоту Російської імперії, який, ідучи на перекір громадським устоям та офіційній лінії поведінки держави, здобув довіру та повагу головних двигунів будь-якого корабля – простих матросів.
В останній раз тут вів в бій на захист рідних просторів герой Синопа безмежно відданих йому чорноморських моряків.
Тут рокіт безперервної канонади чути крізь віки в кришталевій прозорості тиші, де примарні тіні захисників у гарячому запалі сутички все ще ведуть бій за ключову висоту.
Скромні знаки пам’яті там, де колись височіли грізні захисники міста – батареї вищої точки корабельної сторони.
Матеріальний символ пам’яті, яка лише одна і є продовженняv життя.
Гіркі думи про трагічну долю тих, хто виконуючи свій обов’язок безкорисливо віддав своє життя за мир і спокій, за чисте севастопольське небо над головою.
Найбажаніша точка Кримської війни, за яку віддали життя тисячі, і тисячі же пожертвували собою заради її завоювання.
Ключ до Севастополю — ворота Криму, в які об’єднані війська коаліції, не дивлячись на перевагу в вогневій потужності і людському резерві, безуспішно намагалися увійти цілий рік.
Голос з минулого – карта того, що було стерто з лиця землі більше півтора століття тому.
Хранителька пам’яті про те, на що здатна людина, якщо нависла загроза над її рідною землею.
Скромний мармуровий пам’ятник на братській могилі колишніх ворогів, яких велика смерть та героїзм, що не робить відмінностей між ворогуючими сторонами, примирили під час останньої битви.
Зберігач спекотних сутичок і тисяч покалічених життів, пожарищ яскравих, як ясний день, і темних хмар смогу, що застеляли сонце… і життя у віках, яке подарувала смерть.
Відгомін давно минулої війни, полум’я якої знищило ціле покоління, а жар її досі змушує тремтіти серця в пам’ять про самовідданий подвиг пілотів залізних яструбів, загиблих за мирне небо над головою.