Старожитель придніпровських степів, під пильним оком якого, як одна мить, пронеслися століття української історії одягнені в військові обладунки, оплакані скорботними сльозами, омиті кров’ю її доблесних синів.
Він побачив на своєму віку разом з волелюбним народом найвищі прояви людського духу і скуштував гіркий смак зради, щоб потім у нічній тиші української ночі пошепки наспівувати про них балади поколінням нащадків славних воїнів.
Головна артерія серця запорізьких земель, яка заронила іскру життя в серця нащадків древнього племені, щоб через тисячоліття вирвалося на волю полум’я свободи української нації.
Вісь багатотисячного міста, що задає темп обертання багатьох поколінь будівельників майбутнього Придніпров’я.
Сумний обрис скорботи рукою майстра втілений в прозорому жіночому силуеті як пам’ять про смерті мільйонів українців невидимі сльозою застиглої на серце кожного патріота.
Тонкий самотній привид, що ширяє над запорізькими просторами, який зберігає пам’ять про минуле заради світлого майбутнього.
Різний час, різні експонати, різні куратори, різні будівлі, але одна сутність, що відкриває полог таємниці над минулим запорізької землі.
Його історія – ланцюжок падінь і злетів, пов’язаних з ім’ям і долею конкретної людини, завдяки якої він створювався заново і зникав в імлі століть.
Одна з компаній з півторавіковою історією, якій вдалося жодного разу не змінивши своїм принципам пережити буремні роки радянської економіки економії і воскреснути на зорі нового тисячоліття в якості всесвітньо відомого бренду.
Підприємницький дух минулих століть, що витає серед нових заводських будівель над чистими водами ставка стародавньої річки.
Народжена у вогні твердиня віри, як символ протистояння стародавнього міста всім бурям часу і віри в майбутнє благоденство.
Один з величних дітищ як пам’ятник родині великих меценатів, що подарували так багато шедеврів архітектури українській землі, який і нині прикрашає головну площу міста над Устею.
Вже сім тисяч років її пологі береги дають кров, захист і їжу людині, що шукає надійний прихисток серед бурхливих хвиль буття.
Кришталеві води облямовані зеленим атласом гаїв і дібров, що надійно бережуть розгадки історії українкою землі приховані пеленою часу.
Нова зірка на небосхилі українського православ’я, запалена на зламі тисячоліть, щоб нести мир і спокій у серця українців.
Біла перлина в сакральному намисті стародавнього міста, яке чуло тупіт королівських процесій і брязкіт зброї великих полководців.
Родові усипальниці давнини приховані під обігрітим теплими променями сонця покривалом запашних трав мирно, сплячі під заколисуючий рокіт Дніпровських хвиль.
Ровесниці пірамід, що перетнули п’ятитисячолітній рубіж як пам’ять нащадків про покоління пращурів, з яких на пожовклих сторінках літописів почала проступати історія українців.
Вісім грізних твердинь української землі під одним личиною як втілення свободи й непокори народу перед лицем будь-якого ворога.
Символ двох століть опору відважних найсильнішим арміям Європи, коли на кону стояли честь, життя і доля цілого народу.