Ти до мене, ти до мене не ходи, куций, коротенький,
Бо до мене, бо до мене ходить хлопець високий, тоненький.
Понад сад – виноград, а у саду грушка,
Вийди, вийди, вийди, вийди ти до мене, моя щебетушка. (рядок повторюється двічі)
Вийди, вийди, Іванку,
Заспівай нам веснянку!
Зимували, не співали -
Весни дожидали.
Весна, весна, наша весна,
Та що ж ти нам принесла?
Старим бабам по кийочку,
А дівчатам по віночку!
Однією з найдавніших і найвеселіших традицій, яка об’єднує за одним столом цілі покоління напередодні Великодня, – це фарбування яєць. Яскрава крашанка є головним символом свята, що втілює відродження життя, віру та весняне оновлення. Сьогодні існує безліч способів декорування: від традиційного лушпиння цибулі та натуральних трав до сучасних харчових барвників і наліпок. Цей творчий процес дозволяє кожному проявити фантазію та створити унікальні обереги для святкового кошика. Прикрашання яєць не лише дарує передчуття свята, а й наповнює дім особливою атмосферою затишку та душевного тепла.
Фарбування яєць у четвер у деяких українських місцевостях зумовлене тим повір’ям, що якщо фарбування яєць здійснене в четвер Страсного тижня, то такі писанки й крашанки не протухають протягом дванадцяти днів і більше, в якому б місці вони не зберігалися, тоді як інші крашанки, якщо вони виготовлені раніше четверга чи пізніше, швидко псуються і стають непридатними до вживання (спов. Лапушняк).
Чом, чом не прийшов,
Як ще місяць не зійшов, -
Тоді тебе принесло,
Як сонечко ізійшло. (рядок повторюється двічі)
Прийди, милий, прехороший,
Скинь чоботи, прийди босий,
Витоки українського писанкарства сягають глибин тисячоліть, і точний час появи цього унікального мистецтва не піддається однозначному визначенню. Довгий час у науці тривала дискусія: чи побутували писанки на Русі-України ще за дохристиянських часів як сакральні знаки весняного відродження природи, чи вони з’явилися разом із християнством, прийшовши з Візантії та Болгарії.
Сьогодні археологічні та етнографічні знахідки дозволяють упевнено стверджувати, що писанка має глибоке дохристиянське коріння. Символіка яйця як джерела життя, сонця і всесвіту була фундаментальною для давніх слов’ян. У багатьох давньоруських похованнях і на городищах (зокрема в Києві, Чернігові та Галичі) археологи знаходять керамічні писанки XI–XII століть із поливою, всередині яких містилися кульки-брязкальця – вони виконували функцію оберегів від злих духів. Це свідчить про те, що християнська Церква не знищила прадавню народну традицію, а гармонійно увібрала її в себе, зробивши розписане яйце головним символом Воскресіння Христового та Великодня.
Ой ходить сон коло вікон, (рядок повторюється двічі)
А дрімота коло плота.
Питається сон дрімоти: (рядок повторюється двічі)
- Де ми будем ночувати?
- Де хатинка тепленька, (рядок повторюється двічі)
Де дитинка маленька, -
Там ми будем ночувати, (рядок повторюється двічі)
Мале дитя колихати.
Питається сон дрімоти,
Питається сон дрімоти:
- Де ми будем ночувати?
Де ми будем ночувати,
А в котрій будем хаті?
- Там, де хата тепленькая,
Де дитина маленькая,
Там ми будем ночувати
І дитину колихати.
«Ой панове-молодці, відкіль ідете,
Да з якої стороночки, да що везете?»
«Ой пане гетьмане, були в бусурмана:
Багацько в чортяки всякого надбано!»
«А що ж ви, панове, чого там чували,
Якого видали, якого зібрали?»
«Що, пане гетьмане, по три смухи з бара[н]а,
Четверту, маленьку, з самого бусурмана».1
Ой за гаєм, гаєм,
Гаєм зелененьким,
Там орала дівчинонька
Воликом чорненьким. (рядок повторюється двічі)
Орала, орала,
Не вміла гукати,
Та й найняла козаченька
На скрипочку грати. (рядок повторюється двічі)
«Куточки» – це автентична українська рухлива забава, зафіксована у методичних працях Марії Юркевич. Гра поєднує в собі елементи активного фізичного навантаження, тренування уваги та соціальної взаємодії. Вона традиційно використовувалася у виховних системах (зокрема, в скаутських організаціях, таких як «Пласт») для роботи з новачатами – дітьми молодшого та середнього віку (орієнтовно від 6 до 10 років).
Число гравців: Оптимально від 8 до 12 осіб.
Як гуцула не любити? -
А в гуцула вівці,
А в гуцула поза ремінь
Писані топірці.
Як гуцула не любити? -
А в гуцула кози,
А в гуцула поза ремінь
Писані заноси!1