Найстаріша архітектурна перлина Харкова, виплекана першими поселенцями в кращих традиціях українського храмового зодчества, де кожен елемент унікальний, а комплекс в цілому є неповторним шедевром, що ознаменував початок нової епохи.
Духовне серце слобожанської землі, яке століттями задавало тим життя всієї східноукраїнської землі в гармонії і мирі, не дивлячись на постійне втручання московитів.
Незалежність, старанність, допитливість, посидючість, ініціативність, кмітливість на одній чаші ваг та інфантильність, мрійливість, лінь, забудькуватість – на інший у вічній суєті студентських днів.
Довгі й короткі п’ять років за право володіння дипломом про вищу освіту як путівки в щасливе доросле життя з його безмежними можливостями і незліченною кількістю перешкод на шляху до наміченої мети.
Дітище українського творчості, артистичності та веселої вдачі, що зазначає віхами своїх творів все знакові для історії рідної землі події протягом двох століть.
Довга історія найталановитіших і яскравих лицедіїв Слобожанщини, накладена на благодатний грунт української культури, щоб породити то духовне, що дорожче матеріального і дбайливо зберігається в пам’яті людей століттями.
Один з перших вартових в сяючих обладунках науки на захисті харківського товариства від невидимого і страшного ворога, жертвами якого століттями ставали сотні і тисячі жителів Слобожанщини.
Витончена архітектура на службі тих, хто несе світові сяйво знань паралельного мікровсесвіту, звідки виходить постійна загроза й засоби боротьби з нею.
Пам’ятник тому, хто прийшов в цей світ, щоб розгадати загадки природи і зробити людство здоровішим за рахунок закладки фундаментальних принципів мікробіології та імунології.
Великий син слобожанської землі, який голосно заявив про неї на міжнародній арені, першим отримавши Нобелівську премію.
Загартований у боях грізний захисник слобожанської столиці, якого старість та нова ера індустріалізації змусили змінити лати на білі фартух і ковпак підлесливого служителя комерції.
Серце міської торгівлі в подарунковій обгортці країни, якої більше немає, що ось вже три століття б’ється в унісон з пульсом української землі то завмираючи, то прискорюючи свій біг по звивистих дорогах долі.
Комерційний проект святих отців в розкішній обгортці української еклектики як підтвердження неподільності мирського і духовного у вічній суєтність буття.
Величний притулок церкви повсталий з попелища часу на руїнах маленького дерев’яного будиночка в самому центрі сучасного мегаполісу.
Один із символів могутності, заможності і процвітання імперії, яка через два роки після його народження звернеться на прах під чоботом шаленого люмпена, щоб так ніколи і не відродитися.
Одне з зосереджень ділового життя слобожанської столиці, який ось уже століття залишається актуальним своєї ролі, не дивлячись на проектні тишу і спокій.
Храм комерції, де правили бал лише вигода і холодний розрахунок, поставлений на службу науки і техніки, щоб через десятиліття повернутися під крило Гермеса, як символ тернистого шляху прогресу та історії.
Одне з творінь майстра, в самому серці ділового центру слобожанської столиці, авторство якого не викликає сумнівів широким розчерком архітектурного пера назавжди закріплене на його витонченому фасаді.
Символ прогресу і цивілізації, який встиг ступити кілька кроків по слобожанської землі, перш ніж криваві ради на півстоліття поховали селянство як клас.
Одна з перлин українського бароко самобутня як кожна з них, і хоча захована часом під товстим шаром тиньку, але все така ж прекрасна у витонченості своїх ліній і неповторності декору.