Втілення вірнопідданських амбіцій керуючої харківської еліти перед тими, хто фактично потоптав українську історію і українські свободи, щоб перекрити своє безрідне походження з багнистих московських боліт та монгольських степів.
Пам’ять про того, хто за народженням лише частково міг вважатися росіянином, але коронований лавровим вінком російського генія від літератури, щоб через століття дивитися з висока на душевну убогість народу його шануючого.
Яскравий символ толерантності і віротерпимості в самому центрі сучасного міста, який споконвіку стояв на православній землі, як наочна відміна від тих, хто століттями намагався привласнити історію українців підміною понять і відвертою брехнею.
Велична готика в обрамленні сучасності як один з самобутніх харківських шедеврів, за плечима якого покоління тих, хто прийшов на слобожанську землю як творець, а не руйнівник.
Одна з багатьох харківських історій, в яку вплетені на мить або десятиліття долі відомих і забутих, але завжди яскравих і неординарних, як її фасади, людських душ.
Храм комерції, в якому витонченість і натхнення під грайливим поглядом спокусниць ваблять нездійсненними обіцянками в кожному вигині жіночої краси і напівусмішці маскаронов.
Пам’ятник нескореному переможцю, який диктував українські умови всемогутнім королям і султанам, очоливши саму грізну силу середньовічної Європи.
Яскраве життя справжнього воїна, який жив борючись і загинув на своїй війні за свободу і незалежність рідної землі, не дивлячись на могутність і розміри армії своїх ворогів.
Артерії життя, від яких століття залежав пульс життя східно-української землі, що завмирав і частішав разом з биттям серця народу.
Велич і міць архітектури як відображення могутності організації, яку вона представляє – строгість ліній, химерність деталей і виваженість кожного елемента.
Храм всемогутнього бога комерції відданий на потіху дітворі, в якому впевнений поступ солідних мужів змінила швидка дріб дитячого бігу з прискоком, а ділове шурхіт багатотисячних угод – заливистий дитячий сміх.
Творіння харківського корифея від архітектури, рукою художника вписане в реалії XIX століття без натяку на антагонізм минулого і майбутнього як наочний приклад спадкоємності буття.
Палацове вишукування на центральній вулиці сучасного мегаполіса, мир і спокій якого ось вже сторіччя пильно стережуть два леви, щоб життя української Слобожанщини тривало, не дивлячись на всі підступні примхи тимчасових правителів від народу.
Тут в химерних завитках нестаріючої класики в буквальному сенсі народжується нова історія Харкова в любові та злагоді білого мережива і чорного атласу під святкові звуки маршу Мендельсона і крик новонароджених.
Архітектура на службі у меркантильного бога комерції, який ось уже понад століття заманює в свої сіті людські душі химерною вишуканістю фасадів, що обіцяють солодку млість кожним завитком, поки весь світ тримають на своїх плечах його титани.
Історія півсторічних шукань балансу між архітектурою і бізнесом, що породила на світ унікальний комплекс з барокової оболонкою і ренесансним серцем.
Сполучна ланка між минулим та майбутнім технічного Харкова як життєствердна рушійна сила буття, яка рухає і корифеям від промисловості, і юним поколінням винахідників.
Дві долі волею випадку сплетені воєдино, щоб породити одне з чудес міської архітектури в стилі неоренесансу під пильним поглядом каріатид і вензелями давно зниклого союзу.
Витонченість бароко в самому серці сучасного мегаполісу, як голос з прекрасного минулого, де чарівні муар і шовк, циліндри і сюртуки, манери і виховання формували характер майбутньої другої столиці України.
Одна з нот архітектурної забудови в життєствердній сонаті харківського буття, за пишним фасадом якої заховані десятки маленьких людських історій як незліченні крупинки яскравою картини історії одного міста.