Пам’ять про генія пера шепітом муз вторячим шелесту вітру, що загубився серед стародавніх вуличок старого Тернополя.
Зелений куточок тиші і спокою серед суєти сучасності, який, вкриваючи найтоншим покривалом мрій, стирає грань між минулим і майбутнім.
Душа Тернополя, що загубилася десь у тиші зелених алеєю парку, щоб зустрічати ранкову зорю сидячи на одному із затишних острів, милуючись на своє відображення в дзеркальній гладі ставу.
Привид кам’яних стін століттями, які захищали місто від лютих ворогів, проступаючих крізь півтінь зеленого покривала.
Смарагдова тінь архітектурної перлини не меншь цінна ніж палац гідний королів.
Живий свідок чотирьохсотрічної історії Підгірців з війнами, революціями, зміною правлячих режимів, злетами і падіннями імперій, коли доля не тримтячою рукою ставила на карту долі і життя його мешканців.
Зелений муар, що огортає свірзьку перлину в її середньовічній величі, щоб захистити від усіх негараздів на звивистому шляху долі.
Пам’ять про часи, коли царство Флори облагороджене людською рукою охоплювало всю поверхню гори, грайливо приховуючи в своїх обіймах архітектурні шедеври минулого.
Зелений муаровий плащ, що огортає одну з архітектурних перлин з безцінним скарбом історичних реліквій, які пам’ятають ті далекі часи, коли світ ще жив за законами лицарства і честі.
Чудовий дар природи, облагороджений людською рукою, щоб через століття зберігати пам’ять кроки своїх господарів, що йдуть у небуття.
Невід’ємна частина європейського палацу, що легкими штрихами відтіняє їх пишність.
Притулок тонкої душі в царстві каменю та постійного нагадування про жорстокість навколишнього світу.
Зелене царство Флори, що за помахом людської руки проступило крізь блакитні хвилі озера.
Праця сотень відображена у звивистій павутині гілок і тихому шелесті листя, де білі колони і мовчазний фонтан пам’ятають єдиний порив до краси і витонченості.
Творіння природи трохи облагороджене людською рукою щоб стати ще прекрасніше, щоб зачаровувати і відносити у казку, де лише тиха пісня птахів і ледь чутний шепіт листя заглушають могутній голос цивілізації.
Тут знаходили спокій в самоті ті, хто правив долями мільйонів, під чиєю владною рукою поверталися річки в бік.
Духу Севастополя, якому чимало довелося пережити на своєму віку жарких битв і проявів мужності, судилося стати колискою безлічі відважного воїнства, яке у всі часи своїм ратним подвигом прославляло ім’я міста.
Пам’яті тих, хто загинув на чужій земля під палючими променями Афганістану, коли наказ покликав до зброї.
Прозора блакить води, де видно кожен камінчик, легкий шепіт листя, як відгомін часів і умиротворення в колисці одного з найпрекрасніших міст Криму, його початку – бульвару над Севастопольською бухтою.
Дорога життя з віхами змін, як відображення долі народу з його злетами і падіннями.