Храм, дарований одному з найдавніших міст Русі великим політиком-реформатором разом з реліквією, що зберігає честь і гідність цілої держави в особі її керівника.
Гармонійний симбіоз науки, релігії і освіти на маленькому острівці в оточенні білокам’яних стін, який канув у небуття і не поспішає відроджуватися в тому чистому первозданному вигляді без домішки політики та інтриг.
Останній оплот найслабкішої ланки оборони на сторожі шляху до серця великого міста – серцю Поділля.
Колиска поетів і прозаїків на стрімкому березі в петлі річки серед білого кольору садів, наповнена відгомонами страхів, болю і страждань у пелені тютюнового марева.
Тут азарт в чистому вигляді плескається, немов вино в келиху, серед напівзруйнованих трибун і запущеного парку.
Тут іржання і тупіт пролітаючих повз коней пробуджує в людині непереможне бажання бути першим.
Тут давно забуті інстинкти предків відроджуються з новою силою; і ти вже частина природи, а вона – частина тебе.
І все це серед шуму мільйонного міста, який відступає на другий план перед лицем природи упокоїної, але не підкореної.
Зелене серце столиці Донбасу, де культура і політика, економіка та мистецтво сплелися воєдино, пов’язані однією вулицею, однією історією.
Тут художники творять свої шедеври на очах у здивованої публіки, а політики вирішують долю цілого регіону під шум листя і крапель фонтанів. Тут муза драматичного мистецтва сусідить з привидом опери під акомпанемент дзвінких дитячих голосів.
Ажурна арка між Катеринославом та Дніпром, розкинувши свої прольоти над часом і епохами, як над водами великої ріки.
Зв’язок між двома половинками Україна, як символ цілісності єдиної держави з його багатоликими і такими самобутніми етносами.
Найвищий водоспад в Україні, щоправда тільки в повінь, шум якого розноситься по окрузі на кілометри.
А ось у спекотні літні місяці – це не водоспад, а каскад каменів з ледачим передзвоном крапель, наздоганяючих одина одну на крутих схилах скелі.
Християнський собор з мінаретом, увінчаним статуєю Богородиці, який встиг за своє життя послужити не тільки головним храмом усіх католиків Кам’янець-Подільського приходу, а й головною мусульманською мечеттю подільських земель.
Храм, в стінах якого знайшла вічний спокій одна з найчудовіших красунь міста, що передчасно покинула цей тлінний світ, і назавжди застигла в прохолоді білого мармуру під охороною ангелів.
Чотирьохсотрічне серце іудеїв колись великої громади міста з магдебурзьким правом, ритм життя якого завмирає під безжальним тиском Хроноса і байдужими поглядами людських очей.
Куточок єврейської культури в мавритано-готичному стилі, за який громада боролася з католицькою церквою, ризикуючи накликати на себе гнів господаря Гусятинських земель не шкодуючи власного життя.
Стіни в яких побачили світ два польських короля з неординарною долею, а тіні деяких з колишніх господарів і понині бродять його коридорами не бажаючи розлучатися зі своїм родовим гніздом.
Замок, де часто вирішувалася доля цілих народів і держав, з ім’ям якого пов’язана історія багатьох правлячих династій Європи.
Потопаючий в зелені високого пагорба Унгвар (замок над рікою), біля підніжжя якого несе свої блакитні швидкоплинні води Уж, захищає свої володіння від посягань завойовників вже тисячу років. І нехай він не один раз був атакований і полонений, але все ж після кожного руйнівного нападу відроджувався з попілу, щоб встати на захист рубежів своєї держави.