Сценарій свята "Дарунки осені" (середня група дитячого садка)
Ведуча
В парках і садочках
На доріжки й трави
Падають листочки
буро-золотаві.
Метушні немає,
Тиша й прохолода.
Осінь золотая
Тихо-тихо ходить.
Ведуча
В парках і садочках
На доріжки й трави
Падають листочки
буро-золотаві.
Метушні немає,
Тиша й прохолода.
Осінь золотая
Тихо-тихо ходить.
1. Ні столяр, ні кузнець, ні плотник, а перший у селі робітник. (Кінь)
2. Чотири топтала, одно махало да трав’яної мешок. (Кінь)
1.
Ой іхали бояре горою
Да кликали Марусю з собою:
«Ходи, ходи, Марусю, із нами,
Дамо тобі віночок з перлами…»
«А я того віночка не знаю:
Полюбила Юрасенька, як душу».
2.
Ей вінче, вінче,
Зелений барвінче!
Аж тепер ти рушу…
Заплакати мушу!..
Скрипнички пригравают
Та й віночки дошивают.
Було це дуже давно. Жив бідний чоловік, мав жінку і повну хату дітей. Та діти ще нічого не знали робити.
Біда і нужда в хаті росте, голод дітвору гне і мучить. Не знає чоловік, за що і взятися. Літом іде до лісу рубати дрова, щоб заробити копійку. Але з того заробітку утримувати велику родину важко. Не має чоловік землі, щоб наорати, насіяти, бо клаптик у нього такий, на якому всього хатина стоїть.
«Залізниця» – це чудова рухлива гра, яка розвиває координацію, витривалість та почуття ритму. Вона ідеально підходить для великих компаній, тренувань або просто активного відпочинку на свіжому повітрі.
Перший гравець в ланцюжку – «парова машина» («локомотив»); він задає всьому потягу напрямок, ритм та тип руху. Локомотив — лідер потягу, від якого залежить, наскільки складною або веселою буде «поїздка».
В одному широкому степу, де вітер гуляв вільно, а сонце щедро золотило трави, стояла самотня билинка. Тонка, тендітна, з довгим зеленим стеблом і маленьким сріблястим колосочком. Вона легко гойдалася на вітрі, наче танцювала.
Одного теплого літнього дня на неї сів горобець-молодець – маленький, моторний, з чорним, як ніч, крильцем і білою грудкою. Він гордо розправив пір’я і сказав:
- Билинко, билинко зелена! Поколихай мене, горобця-молодця, хай відпочину на твоїй голівці, як на перині!
1. На літо вбирається, а на зиму одежі цурається. (Дерево)
2. Виса висить, хода ходить. Виса впаде, хода з’їсть. (Фрукти, свиня або людина)
Був собі чоловік та жінка, мали вони цапа й барана. І були ті цап та баран великі приятелі – куди цап, туди й баран. Цап на город по капусту – і баран туди, цап у сад – і баран за ним.
- Ох, жінко, – каже чоловік, – проженімо ми цього барана й цапа, а то за ними ні сад, ні город не вдержиться. А збирайтесь, цапе й баране, собі з богом, щоб вас не було у мене в дворі.
1. Два брати весь вік живуть, один на одного дивляться, докупи не зійдуться. (Небо і земля)
2. Толока не міряна, череда не лічена, один пастух пасе. (Небо, зорі, місяць)
1.
Ой не сиди, моя дочко, не думай,
Іди собі за зіллячком за Дунай. (рядок повторюється двічі)
За Дунаєм райське зілля китичками,
Та вже тобі не гуляти з дівочками. (рядок повторюється двічі)