Українські народні загадки про їжу (частина перша)
1. Чи хліб у піч сажають? (Тістом)
2. Сіло в ложці й спустило ножки. (Тісто)
Перегони наввипередки. Українська гра для дітей та молоді
На підставі записаної Теодосієм Самотулкою на початку ХХ століття гри «Наввипередки».
Класичною українською дитячою рухливою забавою, спрямованою на розвиток швидкості, координації та уважності, є Перегони наввипередки. Нижче наведено детальний опис усіх етапів та умов гри.
Українські народні загадки про хатні речі (частина перша)
1. Що в хаті на похваті? (Клямка)
2. В кожного господаря є така собачка, хто б не йшов, то по головці погладить. (Клямка)
Свято Новорічної ялинки (для молодших груп)
Сценарій В. Кукловської.
Вірші В. Кукловської.
Переклад віршів українською О. Ковальчука.
У групу до дітей заходить Петрушка (дитина старшої групи) з брязкальцем у руках і дзвонить ним.
Українські народні господарські та ремісницькі загадки (частина перша)
1. У землі було, в заводі купалося, поміж люди кохалося, на колгоспних ланах розгулялося. (Трактор)
2. Без рук, без ніг, а поле оре. (Трактор)
Котофей та пан Печерецький. Українська народна казка
Був собі чоловік з бабою, і був у них єден син Іван, – да і той дурний. От і ті старі померли. Остався Іван єден на світі – сирота, і кіт з ним. Іван був дуже ледачий, незгодливий ні до якої роботи. Він все лежав на печі. В хаті не топлено кілька днів, холодно… То він в піч влізе та й сидить, гріється… І все за його робив кіт; де що достане для його – накормить, бо кіт був розумніший за Івана.
- Може б, ти, Іване, чого-небудь з’їв? – питає кіт.
Українські народні господарські загадки (частина перша)
1. Вранці ходить на чотирьох, вдень — на двох, а ввечері — на трьох. (Людина; дитя рачкує, доросла ходить на двох ногах, а при старості підпирається палицею)
2. Стоїть два патики, а на патиках бочка і сім дір. (Людина)
Пісня про Морозенка (Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче). Частина третя
Варіант Р1
Із-за гори та з-за крутої
Славне військо виступає;
Ой попереду Морозенко
На конику виграває.
Пісня про Морозенка (Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче). Частина друга
Варіант И1
Ой Морозе ж, Морозенку,
Ой ти славний козаче,
За тобою, Морозенку,
А вся Україна плаче,
А не так же та Україна,
Ой як запорізьке військо.
Заплакала Морозиха,
А йдучи на місто.
«Ой не плач, не плач, Морозихо,
Об сиру землю не бийся,
Ходім з нами, з козаками,
Меду-горілки нап’ємся».
«О, то ж мені, та миле браття,
[Мед-горілка не п’ється, -]
Коло моїх ворітечок,
Так як син з ордою б’ється».
Ой нехай б’ється, рубається,
А він у тому кохається.
Ой буде биться ще й рубаться,
А то б орді не податься.
Пісня про Морозенка (Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче). Частина перша
Варіант А1
Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче!
За тобою, Морозенком, Україна плаче.
Не так тая Україна, як те горде військо…
Заплакала Морозиха, ідучи на місто.
«Годі, годі, Морозихо, по сині тужити;
Ходім з нами, козаками, меду-вина пити!»
«Чогось мені, милі браття, мед-вино не п’ється:
Ой десь то мій Морозенко да вже з турком б’ється!»
От з-за гори, із-за кручі горде військо виступає,
Посамперед Морозенко сивим конем виграває.
Склонив же він головоньку своєму коню на гривоньку:
«Бідна ж моя головонька, це чужая сторононька!»
А в нашого Морозенка червоная стрічка,
Де проїде Морозенко – кровавая річка.
За річкою, за лиманом покопані шанці…
Взяли, взяли Морозенка в неділеньку вранці.
Посадили Морозенка на тесовім стільці,
Зняли, зняли з Морозенка з черешів червонці.
Посадили Морозенка на жовтім пісочку,
Зняли, зняли з Морозенка кроваву сорочку.
Вони ж його ані били, ні в чверті рубали,
Тільки з його, молодого, живцем серце взяли.