«Хованка» – один з різновидів традиційної української дитячої гри більш відомої сьогодні як «Хованки» (раніше «Приховки»), але у специфічному, деталізованому варіанті, який має глибокий військово-патріотичний та історичний контекст.
Тип гри: рухлива (моторна) та пізнавально-сприймальна (розвиває фізичні якості та кмітливість).
В якомусь-то царстві, в якомусь государстві жив собі дуже багатий пан. От треба тому панові наймита – нікому свиней пасти.
Посилає пан приказчика шукать свинаря.
- Тільки, – каже, – з такою умовою, що як вибуде рік, дам йому день поля на рік, а не вибуде, то нічого не плачу.
Був собі король і мав одного сина. Тому синові не було більше як вісім літ. А той король любив їздити на полювання. І поїхав одного разу полювати, але як зачав полювати – надибав залізного вовчика, такого, що він іще ніколи не бачив. І привів його додому.
Приходить до жінки і розповідає:
Був то собі пан. І мав дві дочки, а жінка його вмерла. І мав три села. А ті дочки – одна була, молодша, дуже добра і ладна, а старша була недобра для батька. Але він думає собі: «Треба би масток продати та й займатися купецтвом». Він так і зробив: продав весь маєток, лишив собі дім. І бере всі ті гроші, прощається зі своїми дочками і йде в чужий край за товарами. Він мав там бути три роки. Молодша ж дочка повідає до батька:
- Дай боже, щоб щасливо повернули. – І дуже жалує за батьком: так далеко іде в чужі сторони.
Був один цар та мав три сини і золоту яблуньку. Але він рано встає, та й зараз рахує яблука. І хоча рахує він кожного ранку, а вже не стало одного. От старший син каже:
- Татку, ану я буду вартувати, хто то наші яблука обриває.
І виліз на яблуньку та й сидить. Сидить, сидить і задрімав. Рано виходить цар і рахує. Знов нема одного яблука.
До традиційних східних солодощів, які завоювали величезну популярність на всіх теренах Україні, відноситься і торт «Чак-чак». Це неймовірно хрусткі шматочки обсмаженого тіста, які заливаються запашним медовим сиропом і формуються у вигляді торта.
Для приготування цієї страви тісто формують у вигляді тонких паличок або дрібних кульок, які обсмажують у фритюрі до золотистого кольору. Після цього хрусткі шматочки ретельно перемішують з гарячим цукрово-медовим сиропом і викладають щільною гіркою чи пластують на тарілку. Готовий десерт часто прикрашають волоськими горіхами, сухофруктами або маком, а після застигання нарізають на порційні шматочки. Завдяки своєму насиченому солодкому смаку та здатності довго зберігатися, «Чак-чак» є незамінною окрасою будь-якого українського святкового столу, адже хоч і готується з простих інгредієнтів, але виходить дуже святковим і смачним.
Оригінальна та яскрава закуска «Кримські зорі», яка часто прикрашає святковий стіл завдяки своєму ефектному вигляду. Зазвичай її готують у вигляді невеликих кульок або канапе, основа яких складається з ніжного сиру, ароматних спецій та цікавої кольорової гами в кримських тонах. Ця страва цінується за простоту приготування, пікантний смак і здатність миттєво створювати святковий настрій.
Іноді її готують у вигляді сирних кульок, які обвалюють у паніровці з дрібно нарізаної зелені, тертих жовтків або яскравої паприки, що робить їх схожими на різнокольорові зорі. Іноді всередину кожної порції ховають сюрприз — соковиту оливку, маслину чи горішок.
Насичена, густа та надзвичайно ароматна суп-шурпа по-кримськи – перша страва, яка є невід’ємною частиною кримськотатарської кухні. Традиційно її готують на основі жирного м’яса, найчастіше баранини або яловичини, яке довго вариться на повільному вогні для отримання прозорого й наваристого бульйону.
Особливістю кримської шурпи є додавання великих шматків овочів, таких як картопля, морква, цибуля та солодкий перець. Невіддільним елементом страви є велика кількість свіжої зелені (кінзи, петрушки) та спецій (зіри, коріандру), які надають супу неповторного східного колориту. Шурпа по-кримськи є не просто ситним обідом, а символом гостинності, який традиційно подають до столу під час родинних свят та зустрічі шанованих гостей.
Кримські чебуреки – легендарна та культова страва кримськотатарської кухні, яка завоювала величезну популярність далеко за межами свого півострова. Головна особливість справжнього кримського чебурека полягає в ультратонкому, хрусткому тісті, яке під час смаження у великій кількості розпеченої олії покривається апетитними пухирцями.
Традиційною начинкою є соковитий м’ясний фарш із баранини або яловичини, до якого додають дуже багато цибулі та трохи води або бульйону для створення того самого фірмового гарячого соку всередині. Смажать їх безпосередньо перед подачею, тому їсти чебуреки прийнято гарячими, обережно тримаючи руками, щоб не втратити жодної краплі смачного м’ясного нектару. Сьогодні ця страва є справжнім символом гастрономічної гостинності та улюбленим швидким перекусом для мільйонів людей.
Ці три класичні пласти українських народних вірувань про дитячі хвороби, які сприймалися не як соматичні розлади, а як підступи нечистої сили чи результат зурочення.
Якщо дитина довго плаче, треба її винести в таке місце, звідки видно такий ліс, де ростуть дуби та берези.
Якщо плаче хлопчик, треба примовляти так: