Напій, якому, на думку деяких вчених, людство зобов‘язане хлібом, бо нібито зернові спочатку призначалися для цього благородного хмільного напою. Але навіть якщо це не так, достоїнств пива це аніскільки не благає.
Увічнити у бронзі людей, що дарують цей божественний напій людству, вирішили в споконвічно пивному місті Львові, де в центрі Старого міста на проспекті Свободи біля “Башти торговців “ встановлять двометровий пам‘ятник пивоварові з незмінною бочкою пива на плечі.
Захоплення заворожливого видовища яскравих іграшок – повітряних куль на тлі яскравого синього небосхилу в білих пухнастих хмарах йде корінням, напевно, в дитячий сон, а може бути в мрію про вільний польот, де немає земної тверді лише безмежно-прозора височінь. І нехай не всі готові здійснити свою мрію, але все ж її близькість, блиск, сяйво вже будить адреналін у крові.
А коли як не навесні найвище і найпрекрасніше небо і кращий час для того, щоб вкрасти у долі шматочок мрії, подивившись, хоч одним оком, на диво під назвою фестиваль повітряних куль?
Патріотизм, любов і відданість рідній землі і турбота про її інтереси завжди були і залишаються зручною розмінною монетою в політичних іграх за владу, гроші, могутність. Підгрунтя більшості політичних питань перебуває у близько фінансовій сфері, чим сьогодення зовсім не відрізняються від минулого.
Так спадкоємець Трансільванського престолу, Жигмонд Баторі після повного вступу в князівські права в 1588 році (до повноліття при ньому знаходився регент) оголосив про вступ до антиосманської коаліцію для звільнення своїх земель від мусульманської влади.
Золота Орда. Як багато легенд, переплетених з тонкою ниткою фактів, пов’язане з цим словом. Владолюбний, вільний, неприборканий, дикий норов її правителів забезпечив незабутню славу в хиткому часі. А відгомони плачу і сліз розорених міст і зараз чуються серед пустельних степів, що доносить вітер.
Ім’я одного з найбільш жорстоких і деспотичних воєначальників (беклярбеков) Мамая, було увічнено завдяки його всеохоплюючому бажанню зайняти ханський престол, не дивлячись на відсутність законних прав на престолонаслідування (не був прямим нащадком Чингісхана).
Гранатово-червоний чи золотисто-жовтий, гіркувато-солодкий чи ароматно-сухий, залишаючий на бокалі стрункі “дамські ніжки” напій, дарований богами – Вино, що кружить голову і дарує відчуття блаженства.
І янтарно-жовта чи кавово-коричнева, тягуча чи кристалізована солодкість, зібрана мільйонами невпинних трудівниць-бджіл – Мед, який затьмарює всі солодкі винаходи людства своєю унікальною природною чистотою і смаком та манить покуштувати його ще і ще.
Як же місту не пощастило бути столицею в такій країні, де гроші важливіше культури, за таких керівників, у яких своя кишеня завжди ближче. Чомусь міжнародної організації ЮНЕСКО українські пам‘ятники ближче, ніж вітчизняним народним обранцям.
Котрий рік вже під стінами могутньої фортеці проходить фестиваль “Битва націй”, але переможцями завжди виходять всі без винятку глядачі та учасники історичної реконструкції, адже в наше бурхливе технічне XXI століття перенестися, нехай і на декілька хвилин, годин, днів, в епоху романтики і лицарства – це чи не перемога над невблаганним часом?
Під яскравими променями весняного сонця вже лише через пару тижнів (з 30 квітня по 3 травня) біля стін Хотинської фортеці прозвучить пронизливий звук рогу і герольди вступлять у свої права, оголосивши про початок битви. Сталь обладунків і блискучі клинки зімкнуться над ратним полем, затьмаривши своїм блиском світило на небозводі. Запекла сутичка, неприборкана сила і мужність – це видовище треба побачити, щоб відчути і запам’ятати назавжди.
Вандалізм саме по собі поняття безглузде і дике стосовно будь-якого об‘єкта, але стосовно до дитячих розваг воно жахливо подвійно – адже пояснити цей блюзнірський акт дитині абсолютно неможливо.
Чим завинив дитячий герой Антуана де Сент-Екзюпері перед вандалами і зовсім пояснити не можливо. Адже Пейзажна алея Києва – одне з небагатьох місць, що недавно з‘явилися у центрі Києва, яке дійсно радує і дарує масу позитивних емоцій як старим так і малим. Не може бути, щоб і Маленький принц, і Слон з трьома пасажирам, і Коти, що бродять у тіні дуба, і Омелька на купі подушок, і вухатий Заєць – жителі дитинства, обійшли когось стороною, позбавивши своєї доброї теплої дружби.
Колись неприступна твердиня на гребені гори, за яку боролися тисячні армії, вшанувати своєю присутністю її вважали за честь найтитулованіші особи Європи, а віддати життя – прості смертні. Та все його бурхливе життя багате радісними і трагічними, сумними і романтичними подіями завершилося в одну сумну ніч. Хустський замок.
А почалося все з призначення в 1755 році нового коменданта австрійського гарнізону, розквартированого на території фортеці – Петро Горвата, який став останнім справжнім господарем замку на цілих одинадцять років, останнім хто намагався відродити колишню величини замку, хоча б у рамках наявних у своєму розпорядженні коштів.
Вся Україна в мініатюрі з її вільними вітрами над безкраїм простором степів і лук, дурманним запахів квітучих вишень і ароматом стиглих яблук, золотом полів і синню небозводу втілена в маленькому шматочку села Пирогово , нині Голосіївського району Києва – непередаваний коктейль часу і архітектури застиглих десь між XV століттям і ХХІ століттям.
Цей унікальний архітектурно-історичний заповідник під відкритим, позбавлений значної частини (близько 100 га) своїх володінь в 2007 році, знову набуде свою історично сформовану цілісність згідно з рішенням Господарського суду Києва від 11 квітня нинішнього року.
Черговий злочин проти історії в Києві – знесено пам‘ятник архітектури початку ХХ століття особняк Олени Загорській по Мельникова 51. У столиці залишилося зовсім вже невелика кількість будівель зі столітньою історією, і втрата одного з них – тяжка втрата для міста.
Відчужену ще у 2009 році ділянку разом з пам‘ятником архітектури надано для потреб посольства Казахстану, ось тільки незрозуміло чому на догоду іноземним дипломатам знищується українська історія? Невже дипмісія не могла розташуватися у відреставрованому особняку, замість того щоб на його місці споруджувати чергового “сучасного монстра”, якого навіть архітектурним об‘єктом назвати язик не повертається.
Японський символ стійкості і чистоти, адже її пелюстки опадають не зів’ялі, ніжності і удачі в коханні, її сріблясто-рожевий колір будить лише піднесені почуття, тихого смутку й печалі про швидкоплинність буття, лише трохи більше тижня триває її цвітіння… Сакура
Ця прекрасна гостя далекої країни Всхідячого Сонця дарує свій швидкоплинний весняний поцілунок Закарпаттю вже не перший десяток років – з тих пір, як в 20-х роках обхідним шляхом через Відень добралася в ці благодатні місця (завезена з Австрії), полюбивши їх за добру вдачу (помірний клімат і благодатні грунти).
Напевно ще не все втрачено для культурної спадщини України, якщо ще з‘являються на світ проекти нових музеїв, які, будемо сподіватися, втіляться в життя і можливо ще один пам‘ятник духовної спадщини знову набуде життя.
Так на батьківщині Пересопницького Євангелія, на якому складає присягу президент Україні, у селі Пересопниця що на Рівненщині до 29 серпня цього року планують відтворити “Княжий двір Х століття” – музей під відкритим небом, де у реконструйованих будівлях буде відтворений побут того часу і розміститься археологічна експозиція.
У наше століття нестабільності валют (як вітчизняної, так і світових), фінансових катаклізмів і хиткого становища дорогоцінних металів вічною цінністю залишаються лише предмети мистецтва від раритетних автомобілів до маленьких записок великих людей.
Ринок антикваріату – завжди ласий шматочок для тих, хто бажає отримати швидку наживу за рахунок легко придбаного майна при крадіжках з музеїв безцінних експонатів, не дивлячись на їхню історичну та культурну цінність для цілого народу.
Одна згадка імені Батия… І з’являється відчуття холодного вітру від коней, що проносяться повз щодуху, жаху від їх вершників – невблаганних диких кочівників, гірких сліз переможених. Скрізь, де ступала нога цього монгольського полководця залишалися лише спустошення і розорення, попіл і прах.
Не минула ця сумна доля і Закарпатські землі. Так воєвода Хустського замку, який відправився на допомогу своєму королю Белі IV, позбувся найдорожчого – дружина і спадкоємець були викрадені в монгольський полон. Відрадою батькові залишилася лише малолітня дочка Ріка, що заховалась у підвалах замку, та назви річок Тиса та Хустець нагадували про втрату.
Тихий плескіт хвиль, крики чайок і пейзаж що неспішно пропливає за бортом білосніжного прогулянкового катера … Що може бути краще у весняний сонячний день, коли природа лише починає оживати, даруючи перший погожі дні.
У Києві, хоча весна лише вступає у свої права, вже відкрито сезон річкових прогулянок на катері. Так протягом годинної прогулянки по Дніпру можна помилуватися Володимирською гіркою і Хрещатим парком, Ботанічним садом і Маріїнським парком, Видубицький озером і Печерським ландшафтним парком, пропливаючи під мостами Метро і Патона вздовж Труханівського острова і Гідропарку.