Пісні українського сватання. Змовини
1.
Ой піду я потихеньку,
По два двори та минаючи,
До третього прихожаючи;
Ой стану я та послухаю,
Та що люди говорять.
Аж люди говорять:
Мого свекорка судять,
А батенька хвалять…
Оврамиха, стара мати, а три сини мала. Козацька пісня про Овраменка
Оврамиха, стара мати,
А три сини мала,
Гей, в доріженьку та великую
На ніч не пускала.
Тіко пустила сина Данила
В Тавань-город погуляти.
«Прощай, прощай, стара мати,
Більше мене не видати».
Лисичка-сестричка та вовк-панібрат. Українська казка
Як була собі лисичка, та зробила хатку, та й живе. А це приходять холоди. От лисичка змерзла та й побігла в село вогню добувати, щоб витопить. Прибігає до однієї баби та й каже:
— Здорові були, бабусю! З неділью… Позичте мені огню, я вам одслужу.
— Добре, — каже лисичка-сестричка. — Сідай, погрійся трохи, поки я пиріжечки повиймаю з печі!
А баба макові пиріжки пекла. От баба вибирає пиріжки та на стіл кладе, щоб прохололи. Лисичка підгляділа, та за пиріг, та з хати… Вбігла мачох з середини, а туди напхала сміттячка, стулила та й біжить.
Коники. Українська дитяча гра
Рухи склала З. Березницька.
Музика І. Кишка.
Кілька пар дітей запряжені в візки — спереду коники, позаду візники, у яких в руках батіжки.
Українська традиція щедрості. Щедрівки та щедрування
Щедрівки та щедрування становлять важливу частину давнього новорічного обрядового комплексу українського народу, що виконувався в період зимового сонцевороту, а саме 31 грудня. Цей звичай має дуже глибоке коріння: дослідники вважають, що його походження сягає ще епохи патріархально-родового суспільства. Протягом століть обряд змінювався, доповнювався новими елементами, однак його основний зміст залишався незмінним – за допомогою слова, пісні та символічних дій впливати на майбутнє, бажаючи родині добробуту, достатку, врожаю та злагоди.
Назва «щедрівка» є показовою і глибоко символічною: вона відображає головне призначення цих пісень – накликати щедрість природи, забезпечити багатий урожай і загальне благополуччя. Саме тому в текстах щедрівок домінують побажання достатку, щастя, здоров’я та успіху в господарстві.
Магія слова для добробуту. Колядки та колядування
Один із найяскравіших і найдавніших зимових обрядових звичаїв українського народу, колядування, тісно пов’язаний із виконанням колядок. Ці пісні становили важливу частину великого обрядового комплексу зустрічі Нового року, який відбувався в період зимового сонцевороту 24 грудня. У цей час люди не лише святкували зміну року, а й намагалися вплинути на майбутнє, використовуючи силу слова, співу та символічних дій.
Витоки колядування сягають глибокої давнини, ще епохи патріархально-родового суспільства. Протягом століть цей звичай зазнавав змін, збагачувався новими елементами, однак його основний зміст залишався незмінним: побажати господарям добробуту, щастя, врожаю та злагоди. Уявлення про магічну силу слова було надзвичайно важливим – вірили, що добре побажання, висловлене в обрядовій формі, обов’язково здійсниться.
Кую, кую чобіток. Українські ігри з немовлятами
Гра-забавка з немовлятками «Кую, кую чобіток» призначена задля налагодження комунікації між старшим поколінням та новим членом сім’ї. Зазвичай в неї грали бабусі чи дідусі з немовлятком, коли останнє ще не досягло віку самостійного стояння на ніжках. Ця забавка служила розвивальною фізичною гімнасткою чи своєрідним масажною вправою для ступнів та ніжок дитинки.
Під час промовляння та повторювання промовки:
Чом ти не прийшов. Українська лірична пісня
Чом ти не прийшов, як місяць зійшов?
Я тебе чекала.
Чи коня не мав? Чи стежки не знав?
Мати не пускала? (два останні рядки повторювані двічі)
І коня я мав, і стежку я знав,
І мати пускала.
Найменша сестра, бодай не зросла,1
Сідельце сховала.( два останні рядки повторювані двічі)
Струмочок. Українська дитяча гра
Струмочок – це прадавня традиційна забавка-танець, в яку грали (танцювали) практично всі покоління, починаючи з наймолодшого віку та використовуючи залежно від події в якості розважальної чи обрядової. Різницю складали лише супровідні пісні, які і задавали тон всьому дійству. Адже в самій грі ще за часів далеких українських пращурів був закладений глобальний сакральний зміст про безконечність буття та продовження життя через парування. Тому в неї грали від малечку до старечку буквально на всіх загальних святах.
Навіть зараз її в якості розваги використовують на різноманітних закладах та гарного групової гри для дітей в обмеженому просторі задля відпрацювання навичок швидкість реакції і координації, свідомого власного вибору, виховання командного духу. Для пришвидшення руху струмка темп супровідної музики може наростати. За правилами гри кількість учасників має бути не парною (в разі, якщо парна кількість, то «ведучих» буде двійко, які виконують рух за правилами гри з деякою затримкою за часом, щоб не заважати один одному).
Цвіте терен. Українська лірична пісня
Цвіте терен, цвіте терен,
А цвіт опадає.1
Хто в любові не знається,
Той горя не знає. (останні два рядки повторювані два рази)
А я, молода дівчина,
Та й горя зазнала,
Вечероньки не доїла,
Нічки не доспала. (останні два рядки повторювані два рази)