Українська народна мелодія адаптована А. Філіпенком.Слова та рухи Н. Кукловської.
У грі беруть участь 8—10 дівчаток. Стоять вони півколом так: у середніх чотирьох дівчаток в руках невеликі блюда з паляницями, у трьох справа — маленькі кошики з фруктами, у трьох зліва — кошики з овочами. Посередині кімнати стоїть столик. Під час гри-танку дівчатка весь час співають.
В одного чоловіка був собака Сірко — тяжко старий. Хазяїн бачить, що з нього нічого не буде, що він до хазяйства нездатний, і прогнав його від себе. Цей Сірко никає по полю; коли це приходить до нього вовк та й питає:
— Чого ти тут ходиш?
Сірко йому:
— Що ж, брате, прогнав мене хазяїн, а я й ходжу тут.
Дика коза унадилась до одного чоловіка в город — капусту жувати. Чоловік, побачивши шкоду, почав по ночах підстерігати злодія. Одного разу взяв рушницю і засів в кущах. Просидів цілу ніч — кози не було. Та уже як стало розвиднятись, іде од лісу коза і прямо до капусти. Мужик прицілився. Бух! Коза двічі перекинулась і побігла до лісу. Бігла вона не швидко, бо чоловік поранив їй здорово задню ногу. Чоловік побачив, що вона біжить непрудко, кинувсь доганяти козу. Коза, побачивши, що за нею гониться чоловік, почала тікати швидше бігти і пильно придивлялась, куди б сховатись од мужика, бо далеко бігти сили не вистачало. Побачила коза заячу хатку, підбігла до неї і гука:
— Хазяїн дома?
— Дома! — обізвався заєць.
— Вийди сюди, я тебе щось спитаю.
— Та кажи, я і тут почую.
— Та ні, вийди сюди, я тобі скажу гарну новинку.
В одного чоловіка був кіт старий, неспосібний мишей ловити. Ото хазяїн його узяв та й вивів у ліс, думає: «Нащо він мені здався? Тільки дурно буду годувати. Нехай краще у лісі ходить». Покинув його, а сам і поїхав. Коли це приходить до його лисичка та й питає його:
— Що ти таке?
А він каже:
— Я — пан Коцький.
Ой п’є Байда мед-горілочку,
Та не день, не нічку,
Та не годиночку. (два останніх рядки повторюються двічі)
Прийшов до нього цар турецький:
«Ой що ж ти робиш,
Байдо молодецький?» (два останніх рядки повторюються двічі)
1.
Ой ходила дівчина по городу
Да сіяла сад-виноград із приходу.
Да забула ворота зачинити,
Да забула ворота зачинити,
А
- Соколоньку-синку, чини мою волю:
Продай коня вороного, вернися додому.
- Соколихо-маті, коня не продати,
Мому коню вороному треба сінця дати.
Рухи склала Н. Мельникова.
Слова М. Познанської.
На вступ (4 такти) виходять вісім дівчаток і шикуються ланцюжком біля бічної стіни. Праву руку з віночком осіннього листя дівчатка піднімають вгору, а лівою тримаються за спідничку. Кожна знає свою пару.
Усі діти починають співати пісню і танцюють:
У грі бере участь необмежена кількість дітей. Всі дії відбуваються на восьмирічний такт, який відлічує ведучий, який може бути замінений відповідними мелодіями, ноти яких наведені нижче. Звук свистка (інший рух-відмашка) – сигнал до початку гри.
Хід гри:
Гомін, гомін, гомін,
Гомін по діброві,
Туман поле покриває;
Мати сина виганяє:
«Іди, сину, іди, сину,
Пріч од мене —
Нехай тебе орда візьме,
Нехай тебе орда візьме!» —