Квітка найсильніших і відважний, яка не кожному смертному дається в руки. Вона дістається як нагорода тільки обраним, а його ніжні пелюстки – саме палке любовне свідчення. Адже зростає він тільки високо в горах, дивом вчепившись тонкими нитками життя за прямовисні скелі. Едельвейс (або біолотка) ще звуть «квіткою Прометея» в пам’ять про мученицьку смерть на бескиді того, хто подарував людині вогонь.
На латині «леотоподіум» означає левова лапа, що обумовлено візуальною схожістю контурів квітки з лапкою котячих, в момент, коли у неї випущені гострі кігтики. А назва «едельвейс» відбувається він німецького, в якого «едель» – благородний, а «вейс» – білий. У народі цю високогірну квітку ще називають «шовковою косицею» і вона часто фігурує в фольклорі жителів Карпат і Альп. Так наприклад кажуть, що жоден гуцул не міг зробити пропозицію коханій без цієї квітки.
Магія едельвейса настільки сильна, що муаром огортає його ніжні стебла, щоб протистояти всім гірським вітрам і палючим променям сонця. Відлуння карпатських легенд досі звучить як гімн на його честь, оповідаючи про красуню-чаклунку, що колись жила в темних гірських ущелинах під закляттям свого могутнього батька. Багато юнаків намагалися побачити хоч оком її прекрасний лик, але не одному смертному це так і не вдалося – всі вони зривалися в безодню небуття. А діва та так і жила одна, поки найсміливіший і відважний із чоловіків, пройшовши крізь усі чаклунські перепони не здійснив-таки мрію тисяч сміливців, проникнувши в її палац. Однак мало було подолати перешкоди на шляху до заповітної мети, ще треба було повернутися додому, але цьому не судилося збутися – юнак зірвався в прірву. Від болю втрати крижане серце зачарованої спокусниці розтануло і гіркі сльози заструмували по її щоках, обертаючись від зіткнення із землею на прекрасні оксамитові квіти біолотки.
А ще існує легенда про жорстоку красуню, яка присяглася вийти заміж лише за того, хто подарує їй великий букет едельвейсів. Рік за роком десятки сміливців вмирали в гірських ущелинах в гонитві за тим заповітним букетом гордої і неприступного квітки, але жоден так і не зміг виконати бажання спокусниці. Але час настав, і одному з сміливців вдалося-таки зробити неможливе. Гірким було його розчарування, коли заповітний букет був кинутий до ніг легендарної красуні – вуаль впала, а під нею з’явилося обличчя старої. Доля зіграла злий жарт з гордячкою – її краса зів’яла за роки очікування, а принц виявився молодим і прекрасним, але вона йому вже була не потрібна.