Молодий старець під пильним наглядом століть, які на диво зробили його кращім ніж на зорі існування, адаптувавши під вимоги часу із збереженням первинної витонченої аскетичної краси, як нагадування про бойове минуле.
Історія прекрасного прихована за кам’яною кладкою двохсотлітніх стін, які колись розмежовували два сильних релігійних анклави у їхній одвічний боротьбі за уми і серця українських підданих, хоч вони і опинилися на боці переможених.
Пересічність та унікальність переплетені рукою майстра для звичайної адміністративної споруди, як доказ високої майстерності та гордості за свою професію.
Стара будівля з молодим серцем, яке бережно з рук в руки передавали юнаки з покоління в покоління, щоб воно в достойному вигляді зустріло світанок третього в доказ вічності життя на український землі.
Молоде в рамках історії зелене надбання красуні-Вінниці, природне в своєму невтручанні людини, прекрасне в рукотворному різномаїті її вбрання на мальовничому березі річки, де точиться одвічний мирний двобій між людиною і світобудовою із незаперечною перемогою останнього.
Куточок затишного прихистку у виру сьогодення, який відновлює краще за багатогодинний сон та п’янить голову своєю первозданністю краси сильніше за бульбашки шампанського.
Маленький палац, буцымто виринувший з дивовижної казки на сучасній центральній міській вулиці Вінниці, як нагадування про реальний вік поважної пані, яка з’явилася на мапі України не одне століття тому.
Вишуканий ренесанс в переосмисленні ХХ століття в якості взірця непідвладності часу генія мистецтва, який у всі часи залишається актуальним.
Вишуканий стиль та функціональність в наймальовничишому куточку старої Вінниці, де духи минулого спочивають в тихому зеленому мереживі старих дерев під дзвінкий щебет міських птахів.
Адаптована до реалій початку ХХ століття перлина архітектури, в якій елементи в стилі модерн вдало вплетені в осучаснену класику, а використання кожного сантиметру площ – раціональне та оптимально-необхідне.
Сполучна ланка між минулим і майбутнім, як наочний приклад спадковості часів, в якому мудрістю народу вибрала оптимальне з наявного для економії грошей та часу.
Той, хто прийшов на трансформацію від простішого стану до останнього слова інженерної науки в ім’я прогресу через вимоги зручності і комфорту, як основної його рушійної сили.
Центр активності виру міського буття Вінниці, роль якого скоригував час, але пам’ять про велике майбутнє і досі живе в закрутках вензелів та пишному оздобленні лаврових гірлянд білої зали.
Велич античного модерну на самому піку його розквіту, який нещадної рукою перервав червоний люмпен з його нездатністю до творення прекрасного в нестачі щирості душевної, простої людської толерантності, поваги до кропіткої роботи інших.
Той, хто повернувся до своїх витоків та покликанню крізь всі мінливості долі непростого для української землі ХХ століття, щоб на світанку третього тисячоліття служити уособленням непохитності справедливого судочинства вільної України.
Заковане в рамки більш пізніх добудов адміністративне серце старої Вінниці, яке продовжує оберігати спокій містян від усіх буревіїв історії в тиші зелених алей та неспішній течії життя старого центру.
Там, де живе милосердя створене людськими руками під захистом небес, щоб людство пам’ятало про шлях який веде до раю через пекло сьогоденної жорстокості через нехтування всіма законами толерантності та добра.
Прихисток стомлених душ на цій грішній землі, як промінь сонця, що пробивається крізь хмари, дарує надію і віру.
Невеличка епохальна споруда, поява якої стала символом перетворення Вінниці з невеличкого провінційного містечка на крупний торгівельно-промисловий центр з розвиненою інфраструктурою.
Віха на згадку про ту далеку Вінницю заможну та ставну, яка бачила попереду лише прогрес та розквіт, а побачила голодомор, війну та руїну московських окупантів.