Твердиня православ’я, що будувалася на століття, та якій судилося було, не простоявши і пів-століття, стати фундаментом нового атеістічно ладу, щоб відродиться в колишньому вигляді на зламі тисячоліть.
Райський куточок під аскетичною оболонкою в зеленому оксамиті скверу.
Грізний хранитель стародавніх воріт Кам’янця і надійний помічник у важкі дні його облоги.
Веселий жартівник з бешкетним характером, якому витівки прощали королі.
Мальовнича блакитна стрічка серед стрімчастих скельних берегів як ріка часу, що уносить у своїх водах пам’ять тисяч подій історії України.
Оберіг одного з найбільш важкодоступних міст-фортець, які збереглися до наших днів.
Пам’ять про десятиліття смерті за чужі ідеали і чужу вітчизну, про сльози матерів над тисячами молодих життів загублених у пісках і горах далекої країни.
Біль і тяжкий хрест цілого покоління.
Джерело життєвого струму в місті на стрімких берегах Смотрича під самими стінами древньої твердині.
Старий велетень на березі річки як нагадування про сподівання і розчарування країни рад.
Сховище давнього вигляду Кам’янця з його унікальною архітектурою в олії, з самобутнім укладом життя в дереві і релігійними сподіваннями в камені.
Стара будівля, що побувала на службі як духовної, так і світської влади, щоб на зорі нового тисячоліття стати притулком історії.
Їх місія – захист південних рубежів могутньої твердині.
Їх робота – повертати ріки і ставати перешкодою на шляху лавини противника.
Їх доля – служити нагадуванням про колишню могутність і непокори великого міста, що історія залишила наузбіччі.
Один з найдавніших храмів Поділля, що з’явився на світ до народження Кам’янця.
Два імені і таємниця народження в непримітному провулку на задвірках історії одного з чудес української культури.
Сліди світу, коли людина була ще дуже молодою і їй ще треба було пережити тисячоліття боротьби між добром і злом.
Вартові піраміди історії, де головує його величність людина.
Історія повсякденного життя вірменської громади Кам’янця, що застигла в напів-тисячолітньому камені, розповідаючи історію колишньої могутності і повалення в безодню небуття.
Тут століттями покоління змінювали один одного, щоб розчиниться в часі, залишивши по собі лише легкий слід на лику кам’яного будинку.