Один з трьох вінницьких якорів, які стійко тримають середньо-освітній міський корабель на плаву ось вже друге століття попри всі історичні буревії та шторми, які раз-у-раз намагаються знищити Україну своїми надпотужними силами.
Стандарт архітектурної краси для загально-громадських споруд початку ХХ століття, яким міський голова назавжди вписав золотими літерами своє ім’я в міські хроніки, щоб через століття вдячні нащадки на згадку на його честь називали вулиці.
Чарівність казки застигла архітектурною перлиною на одній з прадавніх вінницьких вулиць, щоб майже поглиненою безоднею Часу колись однієї миті відродитися наново в першим променем Аврори нової сучасності.
Вишуканий український модерн, який закарбував в собі все найкраще надбання зодчих минулого в переосмислені вільних художників початку ХХ століття з додаванням фольклорних традицій та відкритості новому, породивших нову унікальність.
Приватна ініціатива на службі у вінницького суспільства весь час свого існування, яка за століття пройшла довгий шлях від училища першого розряду до серця міської освіти, дбайливо зберігши шляхетність морально-естетичних традицій крізь всі випробовування та посягання безжального Часу.
Архітектурний колос, як ототожнення цілої епохи соціальної забудови піку розквіту подільського суспільства перед сімдесятирічною прірвою московсько-окупаційного занепаду, в якому не знайшлося місця візуальній красоті.
Величний корабель, що пливе в передсвітанковому тумані на гребні високого пагорба над Південним Бугом, і зелені хвилі затишного саду заколисують своїм тихим шепотом віки на кормі його абрису під ніжний, ледь чутний спів янголів.
Прекрасний сучасний вишуканий модерн на стародавній вінницькій вулиці, яка пам’ятає місто щільно оповите запаморочливим солодким ароматом абрикосово-яблуневого квіту затишних садиб без метушні урбаністичного трафіку та смогу вихлопних газів.
Символ міцного зв’язку спадковості поколінь від українських пращурів до їхніх далеких нащадків, сліди перебування яких на цьому маленькому клаптику землі в гирлі Вишеньки до кінця не змогли стерти невблаганні вітри Часу, хоч в своїх намаганнях тисячоліттями вели українські землі крізь вогонь, воду та мідні труби.
Перший в крані комплекс подібного типу, який вже більше століття сумлінно виконує свою високу місію охорони здоров’я українського суспільства від найпідступнішого ворога, який життя перетворює на пекло.
Оповитий легендами, як родючою виноградною лозою, діамант українського бароко, який ось вже котре століття надійно охороняє духовні підвалини Поділля на храмовій кручі над Богом, хоч первинні його шати і загубилися десь в коловертені часу.
Білий лебідь, що пливе по хвилях хмар десь між небом і землею, щоб надихати власним прикладом, надією та вірою души українців, являючи дива стійкості та зцілення в безнадійних, здавалось б, випробовуваннях життєвих буревіїв.
Вишукана колиска вінницького життя ХХ століття, яка зводилася в геть інші часи для зовсім інших цілей, щоб шляхетністю своєї не зламаної ста роками історичних буревіїв ХХ століття постаті заслужити нарешті корону відповідного офіційного архітектурного статусу з підтвердженням в якості оновлених пишних шат.
Яблуко наукового розбрату, за авторство якого точаться суперечки ось вже не перше століття, хоч самі обидва претенденти на це високе звання давно пішли в інший світ, щоб в тиші Небес спостерігати за палкими земними баталіями, милуючись красою цього істинного шедевру.
Прекрасна нічна квітка, яка своїм прекрасним образом назавжди причаровує серце кожного, хто хоч раз побачив її неземне сяйво багаторазово відбите на хвилястих брижах швидкого потоку Південного Бугу.
Великий дар щедрої души мецената, який назавжди вписав золотими літерами своє ім’я в історію України, перед яким схилять свої коліна в подяки майбутні покоління.
Найдавніша збережена споруда міста на березі Південного Бугу, на стінах якої невидимими історичними чорнилами викарбувана весь літопис Подільського краю починаючи з Пізнього Середньовіччя.
Той, роль та значення якого два століття московська окупаційна влада намагалася всіляко затерти змінами статусного призначення, але він встояв, щоб розквітнути з поверненням української незалежності.
Замок з старих українських казок в самісінькому центрі ділової Вінниці, де в чудернацьких закрутках спочивають духи історії, лише на мить сполошено прокидаючись від дзвінкого молодого сміху чи гучного автомобільного гудка.
Храм науки та просвіти, який служить на благо міста вже друге століття, щоб омріяне майбутнє стало реальністю з урахуванням помилок і досвіду минулого.