Веселий гомін яскравих ярмарків, дерев’яні столи щільно-щільно заставлені різними місцевими та заморськими смаколиками, запаморочливий запах яких сягає самих небес… і духм’яно-золотавий, наче квітневе сонце, напій у глиняних чарах. Той хмільний напій — медовуха, стародавнє «питво українських богів», що супроводжувало всі урочистості та свята від княжих бенкетів до найменшого селянського свята. Мед в Україні з прадавніх часів вважався символом достатку, сили й радості, а медовуха (хоча ще на початку ХХ напій носила ім’я свого основного інгредієнту) — його рідким втіленням.
Колись її готували довго, майже урочисто. Найцінніший напій витримували не тижнями, не місяця, і навіть не роками, а цілими десятиліття! У дубових бочках, у прохолодних погребах медовуха «дозрівала» по сорок років, поцілована Часом набуваючи свого унікального смаку, гідного князівського столу. Сучасні рецепти дозволяють насолоджуватися медовухою вже за пару-трійку тижнів днів, але сила традиції нагадує: колись лише тривалий час був головним інгредієнтом та запорукою створення унікального смаку.
Але до того мало статися справжнє диво, яке починалося і зараз починається з меду, солодкого дару бджіл, що містить глюкозу та фруктозу. Коли до нього додають воду й хміль (нині ще й дріжджі), вступає в дію стародавня магія науки — алкогольне бродіння. Мікроскопічні дріжджові клітини «поїдають» цукор і народжують алкоголь та вуглекислий газ – так звичайний мед перетворюється на напій із силою, що зігріває (за міцністю вона раніш співвідносилася з вином). Для тих ж хто віддає перевагу лише насолоді, без градусів, існують безалкогольні настояні на травах і спеціях варіанти медових напоїв.
Завдяки унікальному складу, мед та його рідкий варіант дарує не лише смак, а й користь. Адже у ньому є мікроелементи: калій, магній, залізо та антиоксиданти, що в поєднанні наділяють напій неабиякими антисептичними властивостями, як абсолютно не втрачаються з часом.
Сьогодні медовуха знову входить у моду. Її варять у крафтових броварнях, подають на фестивалях, додають у коктейлі. В Україні вона залишається частиною свят, від Різдва до весіллів. В келиху меду не просто алкоголь – це пам’ять предків, аромат сонячних луків і солодкий подих тисячолітньої історії рідної землі.
Традиційний рецепт Монастирської меду (медовухи)
Інгредієнти
2,5л ємності чистого кращого меду
5л води
80г хмелю
10-20г чаю
Спосіб приготування
Мед розчинений в воді поставити на вогонь і кип’ятити 3 години.
Покласти зав’язаний в серпанок з камінчиком чи іншою вагою хміль (щоб він при варці тримався не спливав). Варити ще годину.
Долити ємність до первинного об’єму кропом і дати закипіти.
Теплу медовуху зцідити через серпанок в більшу ємність (щоб рідина займала не більше, ніж 4/5 її її об’єму) і поставити на світло в тепле місце (влітку – краще на сонце для пришвидшення та покращення протікання процесу).
Через три тижні послухати мед: якщо «шумить» (бродильній процес не закінчений), лишити ще на якийсь час до припинення шуму. Готовий напій має «замовчати» та ароматно пахнути медом та алкоголем.
Розлити напій по пляшках (знов-таки через серпанок), герметично закрити та залишити мінімум на пів-року.
Секрети гарного меду
- перед розливанням по пляшках до готової медовухи додати 200гр. чайного чефірю (10-20г чаю запареного в 200мл окропу)
- чим довший термін зберігання меду в пляшках, тим кращий його смак